У росії завершилися триденні вибори до Державної Думи та глав регіонів, які, за даними спостережень, мали ознаки значних маніпуляцій та контрольованої вистави. Офіційні дані свідчать про високу явку – близько 57%, та домінуючу перемогу партії «Единая Россия», яка, згідно з результатами, отримала конституційну більшість. Проте, низка фактів, виявлених під час та після голосування, ставить під сумнів легітимність цього процесу.
Кремль, схоже, вдається до відпрацьованих схем для формування бажаної картинки. Особливо це стосується окупованих українських територій, де вибори проводилися вперше. Наперекір будь-яким демократичним стандартам, процес супроводжувався примусом, відсутністю незалежних спостерігачів та використанням переносних урн під наглядом військових. Ці дії свідчать не про силу влади, а про її страх перед будь-якою непередбачуваністю.
Фальсифікації та тиск на учасників
Зафіксовано численні випадки, що вказують на масштабні фальсифікації. В Білгородській області члени комісій масово голосували по квартирах замість мешканців. За даними місцевих активістів, на 4000 дільницях по всій країні були зафіксовані вкидання бюлетенів. Перевірити ці цифри було неможливо, адже спостерігачів, зокрема від організації «Голос», яка раніше фіксувала порушення, фактично не допускали до процесу. Система підрахунку голосів, як свідчать витоки документації, мала інструменти для підміни протоколів та редагування списків виборців навіть після закриття дільниць.
Незалежні кандидати стикалися з усуненням з перегонів під різними приводами. Так, партію «Яблуко», єдину силу, що критикувала військові дії, зняли з реєстрації ще в серпні. 36 кандидатів були виключені через дрібниці: старі дописи про Навального, заборонені соцмережі чи навіть пісні у передвиборчих відео. При цьому, організація «Голос» була закрита, а її співголову засуджено на 5 років, а ОБСЄ втретє поспіль не запросили до спостереження за виборами.
Тиск відчували і працівники бюджетної сфери, яких зобов'язували демонструвати явку під наглядом керівництва або надавати фото бюлетеня як доказ. Ці практики фіксуються щорічно і цього разу не стали винятком. Навіть так звані «системні опозиційні» партії, такі як комуністи чи ЛДПР, не залишилися поза увагою маніпуляцій, що свідчить про тотальний контроль режиму навіть над власними «ручними» політичними силами.
Вибори на окупованих територіях: контроль замість вибору
Особливо жорстким був процес на новоокупованих територіях України: Донецькій, Луганській, Запорізькій та Херсонській областях. Тут, всупереч міжнародному праву, вперше проводилися вибори до російської Думи. На цих територіях було створено 11 нових округів. Явка, за офіційними даними, сягала до 80%. Члени виборчих комісій відвідували мешканців від хати до хати у супроводі військових та представників спецслужб. Участь у голосуванні негласно прив'язували до отримання соціальних виплат та пенсій, створюючи загрозу їх припинення у разі відмови.
Центральна виборча комісія України визнала всі 11 округів на окупованих територіях незаконними. Європейський Союз також засудив ці дії як порушення міжнародного права, підтвердивши, що ніколи не визнає ані самі вибори, ані їхні результати. Для мешканців цих територій голосування стало формою контролю, а не реальним вибором, що відбувається на тлі штучно створеного голоду та бойових дій.
Навіщо Кремлю «вистава»?
Результати голосування, починаючи від попередніх соціологічних опитувань (33-37%), екзит-полів (близько 50%) і закінчуючи офіційними цифрами (майже 60%), демонструють значний розрив, який свідчить про «дорисування» результатів. Це вистава, яка потрібна Кремлю не стільки для виборів як таких, скільки для узаконення воєнних витрат, мобілізаційних законів та репресивних рішень без зайвих дискусій. Вона також слугуватиме інструментом для керування транзитом влади в майбутньому.
Незважаючи на офіційну картинку тотальної єдності, реальність людей відрізняється: економіка сповільнилася до 1% зростання, інфляція сягнула 6,5%, а військові витрати становлять майже 8% ВВП – найбільша частка з часів СРСР. На тлі цих проблем, українська атака дронами на Москву в останній день голосування нагадала про реальність війни, яка не зупиняється, попри будь-які спроби режиму показати спокій та контроль.
Вибори на московії давно перестали бути про вибір. Це технологія утримання влади, замаскована під демократичну процедуру. Страх режиму перед будь-якою непередбачуваністю, витрати на фальсифікації та зачистку будь-якого прояву інакомислення свідчать про глибоку вразливість влади. Вибори на окупованих територіях – це найжорсткіший прояв цього страху, де українських громадян змушують грати роль слухняних виборців чужої держави на їхній же землі, перетворюючи їх на декорацію для внутрішнього споживача.