Розмова між Президентом України Володимиром Зеленським та Президенткою Європейської Комісії Урсулою фон дер Ляєн, ймовірно, не була успішною. Головною причиною стала вимога України щодо збільшення фінансування, на що європейська сторона нагадала про необхідність проведення реформ для гарантування прозорості витрат державного бюджету. Європейська Комісія спиралася на 89-сторінковий «тіньовий звіт», підготовлений незалежними експертами, який оцінює виконання Україною вимог ЄС щодо верховенства права, судової системи, антикорупційних заходів та прав людини.
Звіт, підготовлений організаціями, такими як Антикорупційний штаб, DeJure, АвтоМайдан та іншими, показує, що з 10 реформ, обіцяних українською владою для відкриття ключових кластерів ЄС, виконано лише близько 15% за понад дев'ять місяців. Цей низький показник викликає занепокоєння у європейських партнерів щодо реального прогресу України в ключових сферах.
Причини низького прогресу: слабка політична воля та блокування реформ
Згідно зі звітом, низький прогрес (15%) є наслідком «слабкої політичної волі». Верховна Рада залишається осторонь реформ, а Президент не демонструє належної залученості. Уряд не подав до парламенту жодного законопроєкту, що свідчить про відсутність конструктивного діалогу. Ключовою подією звітного періоду стало не проведення реформ, а викриття злочинної організації «Мідас» за участю чинних та колишніх високопосадовців. Звіт також згадує про тиск на НАБУ та незаконне тримання під вартою детектива Махамеда Расулова за сфабрикованими підозрами, а також про угоду з нардепом-втікачем Христиненком. Отже, причиною 15% прогресу є не складність реформ, а дії частини уряду, спрямовані на боротьбу з тими, хто розслідує корупцію.
Ключові цифри: п'ять показників, які мають знати всі
У звіті наведено п'ять ключових цифр, що ілюструють стан справ:
- 43: народних депутатів цього скликання отримали повідомлення про підозру.
- 27: справ топ-корупціонерів перебувають під загрозою закриття через строки давності (4 до кінця цього року, 23 – до кінця 2027 року). Майже половина проваджень щодо високопосадовців ризикують залишитися незавершеними. Це пов'язано з законопроєктом №15354, який зупиняє перебіг строків давності під час досудового розслідування.
- 86: проваджень перебувають під загрозою автоматичного закриття через так звані «правки Лозового», які досі чинні.
- 10 382: скарги на суддів розглянула Вища рада правосуддя за рік. Було відкрито 387 дисциплінарних справ, але звільнено лише 15 суддів. При цьому Верховний Суд створює умови для поновлення суддів, звільнених за недоброчесність.
- 15 місяців: тривало розслідування справи «Мідас» до того, як стало відомо про мотиви липневого нападу на антикорупційні органи. Звіт зазначає, що головні організатори нападу уникнули відповідальності, а деякі з них отримали підвищення.
Оцінка секторів та шляхи вирішення проблеми
Оцінка за секторами свідчить про стагнацію у НАБУ, САП, судовій системі, ДБР, СБУ та прокуратурі. Єдиним винятком є перезапуск БЕБ, хоча остаточну оцінку процесу можна буде дати після сертифікації. Основний висновок звіту полягає в тому, що весь прогрес у 15% залежить від Верховної Ради і потребує лише чотирьох голосувань. До них належать: ухвалення закону про строки давності (№15354), скасування «правок Лозового», забезпечення незалежної експертизи для НАБУ та САП, а також розширення повноважень голови САП щодо відкриття справ проти народних депутатів, спільних слідчих груп та екстрадиції без Генерального прокурора. Ці законопроєкти вже перебувають на розгляді у парламенті.
Важливість звіту для європейської інтеграції та фінансової допомоги
Цей звіт має вирішальне значення для двох майбутніх рішень Європейської Комісії: звіту про розширення ЄС та наступного траншу фінансової допомоги. Показник у 15% за ключовим блоком верховенства права є надзвичайно низьким і свідчить про серйозні проблеми. Відсутність прогресу ухваленні антикорупційної стратегії та зволікання з призначенням міжнародних експертів до Етичної ради для суддів негативно впливають на рішення європейських партнерів щодо виділення коштів. Крім того, тиск на антикорупційні органи, напади на активістів та відсутність конкуренції у конкурсах на керівні посади в антикорупційних органах лише поглиблюють скептицизм партнерів. Усі ці зобов'язання були підписані українською владою, але реальний прогрес у їх виконанні залишається мінімальним. Звіт показує, що 15% – це лише показник подання законопроєктів, а не їхнє реальне ухвалення. Незважаючи на це, робота багатьох народних депутатів над антикорупційними законопроєктами свідчить про те, що не вся влада України однаково не бажає боротися з корупцією.