Українські Сили Оборони успішно провели масштабну контрнаступальну операцію під кодовою назвою «Вівальді» на північ від Лиману, звільнивши понад 176 квадратних кілометрів території. Операція, що тривала чотири місяці в режимі інформаційної тиші, дозволила відкинути противника та відновити контроль над населеними пунктами, які тривалий час перебували під окупацією. За попередніми даними, в ході операції було ліквідовано близько 2000 російських військових та взято у полон понад 250. Про це повідомили представники ЗСУ та західні аналітики, які відстежували зміни на фронті за супутниковими знімками.
Операція «Вівальді» почалася на тлі спроб російських військ пробитися до Лиману зі сходу та півночі, форсуючи річки та наближаючись до Святогірська. Сили третього армійського корпусу ЗСУ розпочали контрнаступ, щоб протидіяти цим планам. Операція, названа на честь італійського композитора Антоніо Вівальді, складається з чотирьох етапів, три з яких вже успішно завершено.
Етапи операції та звільнені території
Перший етап операції «Вівальді» включав зачистку населених пунктів Новоселівка, Олександрівка, Ярова, околиць села Коровій Яр та повну деокупацію села Середнє. Загалом було звільнено 85 км² території. Під час цього етапу українські військові застосовували новітні технології, включаючи наземні роботизовані комплекси. Командир одного з батальйонів 66-ї ОМБр «Бекон» розповів про складний бій за Середнє, де вдалося уникнути втрат з українського боку завдяки інноваційним підходам.
Другий етап, що завершився 20 вересня, приніс звільнення Шандриголового та Дерилового, а також повний контроль над Дробишевим. Цей етап охопив ще 40 км² території. Втрати російських військ за цей етап оцінюються близько 800 осіб, а загальні втрати за два етапи перевищили 3000. Саме під час другого етапу було вперше системно застосовано скидання наземних роботів-камікадзе з важких бомбардувальників на глибину до 10 км у російський тил. Ця тактика отримала назву «Грифон».
Третій етап був зосереджений на звільненні селища Нове, яке вважалося ключовим хабом противника. Для прориву оборони були використані перероблені радянські БТР-60, перетворені на роботизовані комплекси. Результатом третього етапу стало звільнення Нового, Рідкодуба та Катеринівки, а також відновлення контролю над Карпівкою і Новомихайлівкою. Цей етап додав ще 51 км² до звільнених територій, довівши загальний результат трьох етапів до 176 км².
Тактичні інновації та стратегічне значення
Операція «Вівальді» продемонструвала зміну тактики ЗСУ від позиційної війни до елементів маневреної війни. Системний зрив логістики противника та акцент на ліквідації ворога в глибокому тилу стали ключовими елементами успіху. Заступник командира третього корпусу Петро Горбатенко пояснив, що операція дозволила «зрізати виступ» російських військ, який міг призвести до оточення Слов'янська з півночі та перерізання ключових шляхів постачання. Це усунуло значну загрозу для українських підрозділів.
Особливістю операції було й введення російського командування в оману. Українські військові використовували той факт, що російські командири часто надають завищені звіти про власні успіхи. Західні аналітики, зокрема Інститут вивчення війни, підтверджують системність російської дезінформації, яка ускладнює реальне оцінювання ситуації для вищого командування РФ.
«Наступ триває. Операція називається Вівальді.» — Андрій Білецький.
Наслідки та реакція
Проросійські канали та блогери намагаються нівелювати успіх операції «Вівальді», називаючи її стратегічно незначною. Вони поширюють наративи про відсутність стратегічного значення контрнаступу та навіть про формування ним нових оточень, шкідливих для позицій України. Ці публікації, що зібрали понад півмільйона охоплень, свідчать про спроби РФ применшити успіхи ЗСУ. Однак, враховуючи, що операція, ймовірно, ще не завершена, стеження за її подальшим розвитком залишається важливим.
Під час звільнення населених пунктів виявлено факти злочинів проти цивільного населення. Зокрема, розслідується інформація про ймовірний розстріл цивільних у Шандриголовому у вересні 2025 року. Омбудсман Дмитро Лубінець надіслав офіційні запити до ООН та Міжнародного комітету Червоного Хреста щодо цих подій. У звільнених селах залишаються поодинокі жителі, які пережили місяці окупації, ховаючись у сховищах. Військові пропонували їм евакуацію, але деякі відмовилися.