Протягом 52 днів Яніна Андрієва перебувала в повній невизначеності щодо життя свого батька. Жінка знаходилася в Києві, тоді як її батько, який потребував медичного догляду та не міг самостійно пересуватися, залишався в обложеному російськими військами Маріуполі. Зв'язок з ним був ускладнений через бойові дії та гуманітарну кризу в місті.
Згодом Яніна отримала звістку: її батько живий. Однак він все ще перебував на тимчасово окупованій території, і перед жінкою постало завдання організувати його евакуацію. Підтримувати зв'язок вдавалося через голосові повідомлення, які передавали люди, що відвідували батька. Навіть у таких складних умовах він намагався підтримати доньку, запевняючи її: «Ми обов’язково зустрінемося знову».
Документування воєнних злочинів
Історія Яніни Андрієвої стала частиною ширшого проєкту, спрямованого на документування та привернення уваги до воєнних злочинів, скоєних під час російської агресії проти України. Проєкт реалізується у співпраці з The Reckoning Project — міжнародною командою журналістів та юристів. Їхня діяльність включає документування, публічне висвітлення та допомогу у побудові справ щодо злочинів проти людяності.