Видання The New York Times опублікувало аналітичну статтю, яка розглядає чотири найвидатніші телесеріали XXI століття – «Пуститися берега», «Прослушка», «Божевільні» та «Клан Сопрано» – як відображення глибокого занепаду Сполучених Штатів. Стаття стверджує, що ці твори, створені на піку американської могутності, пророчо передбачили сучасні суспільно-політичні процеси, які ведуть країну до кризи. За наявними даними, автори дослідження вбачають у серіалах попередження про крах американських цінностей та інститутів.
Зазначається, що «Клан Сопрано», «Прослушка», «Божевільні» та «Пуститися берега» занурюють глядача в різні аспекти занепаду, проте всі вони передають одну спільну ідею – деградацію Америки. Ця деградація, як стверджується, проявляється в політичній культурі, суспільних настроях та економічних процесах. Автори статті вказують на паралелі між сюжетами серіалів та сучасною реальністю, підкреслюючи, що попередження, закладені в них, справдилися.
Серіали як дзеркало американського суспільства
«The Times» провів опитування серед експертів та глядачів, що визначило список 100 найкращих серіалів століття. На перших позиціях опинилися «Пуститися берега», «Прослушка» та «Божевільні». «Клан Сопрано», хоч і почав виходити у 1999 році, також вважається ключовим у цьому контексті. Видання наголошує, що ці серіали віддзеркалюють не лише епоху до домінування стрімінгових платформ, але й передбачили майбутні потрясіння, які призвели до нинішнього стану речей у США.
Стаття називає ці чотири серіали «Чотирма вершниками Апокаліпсису» в контексті телебачення. Вони досліджують теми, що стосуються кризи американського суспільства, включаючи фінансові проблеми, руйнування соціальних інститутів, розпад суспільства та моральний занепад. Автори припускають, що через двісті років саме ці серіали стануть ключовим джерелом для розуміння життя у Сполучених Штатах 2026 року.
«Пуститися берега»: від кризи середнього класу до імперії
Серіал «Пуститися берега», що вийшов у 2008 році, запропонував два портрети американського занепаду. Перший – це зображення важкого становища середнього класу в умовах фінансової кризи, де людина без підтримки змушена боротися за виживання. Другий – поступове перетворення головного героя, Волтера Вайта, на «капіталістичного володаря», чия діяльність алегорично порівнюється з матеріальним зростанням і духовним занепадом Кремнієвої долини. Його прагнення до «імперії» та виробництво продукту, що викликає залежність, розглядаються як метафора сучасних технологічних магнатів.
«Прослушка»: системний розпад суспільства
«Прослушка» систематично зображує розпад суспільних інститутів. Створений на основі реального досвіду журналіста Девіда Саймона та детектива Еда Бернса, серіал демонструє руйнування профспілок, журналістики, а також трансформацію поліції в каральний орган. П'ять сезонів серіалу слугували попередженням про руйнівні наслідки гіперкапіталізму, який поглинає суспільство, і світ, зображений у ньому, на думку авторів, став реальністю сьогодення.
«Божевільні»: спокуса американського оптимізму та його темний бік
Серіал «Божевільні», що розгортається у світі самовпевнених рекламних менеджерів 1960-х, спочатку здавався оспівуванням американського оптимізму. Проте за блискучим фасадом ховалася темрява. Головний герой, Дон Дрейпер, що вкрав чуже ім'я, символізує американську мрію, перевернуту до невпізнання. Критика реклами як інструменту перетворення емоцій на товар, а також фінальна сцена, де навіть прагнення до автентичності стає товаром, порівнюються з «трампізмом», де все має свою ціну.
«Клан Сопрано»: співчуття до гангстера та відчуття кінця епохи
«Клан Сопрано» навчив глядачів співчувати мафіозі, показуючи, що навіть у злочинному світі кожен дбає лише про себе. Серіал критикує нову лицемірність, де особисті інтереси ставляться понад усе. Головний герой, Тоні Сопрано, на початку серіалу висловлює відчуття, що «найкраще вже позаду», що стосується не лише мафії чи чоловічої зрілості, але й, можливо, самої країни. Ця теза, на думку авторів, стала впевненістю для багатьох американців через 27 років.
««Добре бути частиною чогось з самого початку. Я запізнився для цього, я знаю. Але останнім часом у мене з’являється відчуття, що я прийшов наприкінці. Найкраще вже позаду».» — Тоні Сопрано.
У контексті аналізу занепаду, автор статті посилається на Зігфріда Кракауера та його роботу «Від Калігарі до Гітлера», де критик пов'язував занепад Веймарської республіки з її кінематографом. Кракауер вважав кіно «душею в дії», яка відображає колективні фантазії та зародкову реальність. Паралель проводиться з персонажем доктором Краковер у «Клані Сопрано», який радить героїні, Кармелі Сопрано, покинути чоловіка, підкреслюючи неможливість придушити почуття провини й сорому.
Контекст: Сполучені Штати на роздоріжжі
Стаття натякає на можливі негативні наслідки політики, яку підтримує Дональд Трамп, для Сполучених Штатів та їхніх союзників, зокрема України. Автор висловлює занепокоєння, що перемога ультраправих сил у Німеччині, які нібито підтримує Трамп, може призвести до припинення допомоги Україні. Ці побоювання вказують на ширший контекст глобальних політичних зрушень, які, на думку автора, переплітаються з темами, порушеними в аналізованих серіалах.