Тема корупції стала головною в суспільному дискурсі України, випередивши навіть військові виклики. Соціологічні опитування, проведені різними дослідницькими групами, стабільно демонструють, що саме корупція займає першу позицію у списку актуальних проблем для громадян. Ця тенденція спостерігається протягом останнього року, з вересня 2025 до вересня 2026 року.
Згідно з аналізом шести соціологічних опитувань та чотирьох фокус-груп, проведених Ярославом Железняком для проєкту «Залізний нардеп», думка суспільства щодо відповідальності за корупцію суттєво консолідувалася. Якщо рік тому громадяни розмито вказували на оточення президента, поганих антикорупційних агентів чи попередні уряди, то нині близько 57-72% українців вважають особисто президента відповідальним за стан справ у цій сфері. Така ситуація свідчить про зростання суспільного невдоволення та недовіри до ефективності боротьби з корупцією.
Суспільне сприйняття корупції під час війни
Важливим висновком є те, що 72-75% українців, залежно від вимірюваної групи, переконані: рівень корупції зріс під час повномасштабного вторгнення. При цьому 97% громадян оцінюють цей рівень як високий або надзвичайно високий. Хоча масштаби корупційних схем могли зменшитися, зросла їхня вартість, адже військовий бюджет та безпековий сектор стали основними джерелами для корупційних операцій.
Суспільство також демонструє втому від постійних корупційних скандалів. Більше 62% опитаних вважають, що розслідування не призводять до реальних наслідків: відсутності арештів та ув'язнень. Застави та угоди про визнання вини сприймаються негативно, що перетворює боротьбу з корупцією на затяжну «мильну оперу». Навіть викриття нових корупційних схем чи покарання винних вже не викликає такого резонансу, як раніше, адже суспільство втомилося від самого факту існування проблеми.
Високе місце корупції у рейтингу проблем пояснюється її «тригерним» характером. У відповідях респондентів, якщо слово «корупція» пропонується як варіант, воно одразу виходить на перше місце, випереджаючи навіть війну. Це свідчить про глибинне невдоволення та розчарування громадян. Водночас, існує проблема нерозуміння суспільством різниці між роботою НАБУ, САП, судів та інших антикорупційних органів, що може використовуватися для маніпуляцій з боку влади.
Шляхи вирішення та законодавчі ініціативи
Головним запитом суспільства є не констатація наявності корупції, а швидке та ефективне покарання винних. Для вирішення цієї проблеми існує пакет антикорупційних законопроєктів, пов'язаних з євроінтеграційними зобов'язаннями та коштами ЄС. Ці ініціативи спрямовані на посилення роботи НАБУ та САП, зокрема, щодо перевірки застав, які мають конфіскуватися на користь держави у разі порушень. Також пропонується вирішити проблему строків давності для уникнення закриття справ та запобігти зловживанням з боку адвокатів.
Існує законопроєкт, зареєстрований Ярославом Железняком, Анастасією Радіною та Максом Клопком, який має на меті посилити та прискорити роботу Вищого антикорупційного суду та судової системи загалом. Також важливим є впровадження незалежних експертиз для прискорення розслідувань. Наявність таких законодавчих рішень створює можливість для ефективнішого притягнення винних до відповідальності.
Основною перешкодою на шляху до результатів є відсутність політичної волі та розуміння необхідності виконання суспільного запиту, особливо в умовах відсутності виборів. Президент та його оточення можуть дозволити собі ігнорувати цю проблему до наступних виборів, обіцяючи вирішити її пізніше. Завданням суспільства та політиків є тиск на владу з метою забезпечення проходження відповідних законопроєктів та уникнення блокування антикорупційних ініціатив.