У ніч на 2 жовтня Сили оборони України завдали ударів по нафтопереробному заводу «Лукойлу» у Волгограді та лінійно-виробничій диспетчерській станції «Самара». Ці атаки стали реакцією на позицію російського керівництва, яке відкинуло пропозиції щодо енергетичного та Чорноморського перемир'я, зокрема, назвавши «безглуздою» ідею ненанесення ударів по українських суднах в обмін на відмову України від ударів по російських нафтопереробних заводах (НПЗ).
Волгоградський НПЗ є одним із найбільших у Росії, його виробнича потужність сягає близько 14,8 мільйона тонн нафти на рік. Об'єкт у Самарі є ключовим вузлом, де перетинаються чотири магістральні нафтопроводи, приймаючи нафту із Західного Сибіру, Татарстану, Оренбурга та Казахстану. Атаки спричинили пожежі на хімічному підприємстві «Каустик» у Волгограді та на найбільшому резервуарному парку «Транснафти» у Самарі. Зазначається, що ці потужності використовуються для забезпечення потреб російських окупаційних сил і є законними цілями згідно зі статтею 51 Статуту ООН.
Накопичувальний ефект ударів по російській економіці
Системні удари Сил оборони України по території Росії мають накопичувальний ефект, який суттєво впливає на її економіку. За даними української сторони, станом на кінець вересня було виведено з ладу понад 45% потужностей російської нафтопереробки. З того часу відбулися нові атаки на великі об'єкти, що, ймовірно, ще більше збільшило ці показники. Відновлення пошкодженого обладнання потребуватиме тривалого часу — років, а не тижнів чи місяців.
Кожен удар по російських НПЗ або іншим великим об'єктам завдає удару по цілих економічних ланцюжках, що охоплюють десятки, а то й сотні дрібних підприємств. Хоча високі ціни на енергоносії, спричинені війною на Близькому Сході, тимчасово підтримують російську економіку, існує ймовірність встановлення перемир'я в цьому регіоні, що призведе до закінчення періоду високих цін на нафту. Натомість, удари Сил оборони України по російській території триватимуть.
Ескалація та готовність України
Позиція російського керівництва свідчить про націленість на подальшу ескалацію конфлікту, попри маніпулятивні спроби просувати ілюзію мирних переговорів. Сили оборони України готові до такого сценарію, плануючи розширювати свої спроможності, зокрема у сфері застосування дронів, для завдання ударів по російській нафтопереробці та загалом по військово-економічній машині противника.
Наразі точно визначити дату досягнення російською економікою «дна» неможливо, однак загальна тенденція її занепаду є очевидною. Констатується, що російська економіка «тоне», а довгострокові наслідки ударів по її ключових промислових об'єктах матимуть незворотний характер.