Єменські бойовики-хусити, контролюючи північний захід країни, продемонстрували здатність завдавати ефективних ударів по Саудівській Аравії, зокрема по міжнародному аеропорту Ер-Ріяда та штаб-квартирі найбільшої нафтової компанії світу «Saudi Aramco». Ці атаки оголили вразливість королівства перед загрозами з боку, здавалося б, слабшого противника, який зумів створити власне виробництво балістичних ракет. Попри значні оборонні видатки Саудівської Аравії, що перевищують витрати Ізраїлю, її передові системи протиповітряної оборони, включно з ракетними батареями Patriot, виявилися недостатньо ефективними проти комбінованих атак хуситів.
Цей сценарій, що викликає занепокоєння у ключового союзника США в Перській затоці, формувався роками. Експерти пояснюють успіх хуситів «ідеальним штормом» факторів, серед яких — допомога Тегерана у досягненні майже повної самодостатності у виробництві та застосуванні сучасного озброєння. Крім того, вплив війни США проти Ірану призвів до вичерпання запасів перехоплювачів у регіоні, залишивши деякі країни, зокрема Саудівську Аравію, вразливими. Це ставить під сумнів ефективність значних інвестицій у військову сферу та підкреслює, що військові переваги не завжди гарантують перемогу, а швидкість адаптації та ефективність зброї можуть відігравати вирішальну роль.
Самодостатність хуситів: технології та виробництво
Іранська Революційна гвардія та члени ліванської «Хезболли» відіграли ключову роль у передачі хуситам знань про ракетні системи та їх експлуатацію. Старший викладач з питань безпеки в Кінгс-коледжі Лондона Андреас Кріг зазначає, що колишні єменські військові інженери та нова генерація фахівців, навчених на місці, допомогли інституціоналізувати ці можливості. Тегеран не просто постачав зброю, а сприяв створенню місцевого військово-промислового навчального процесу, який стає складним для ліквідації навіть за умов переривання прямих іранських маршрутів постачання. Таким чином, хусити перетворилися на одного з найбільш економічно ефективних військових союзників Ірану, що свідчить про довгострокову стратегію Тегерана.
Іран навчив хуситів збирати деталі подвійного призначення для виготовлення дронів та балістичних ракет, фактично «навчив ловити рибу». Ця стратегія дозволяє їм залишатися боєздатними навіть за умов санкцій та міжнародного тиску. Речник коаліції Туркі аль-Малікі підтвердив, що за допомогою «регіональних гравців» хусити отримали доступ до передових військових технологій, включно з балістичними ракетами, дронами та швидкісними катерами.
Ключовою сильною стороною хуситів є диверсифікація імпорту зброї та технологій. Вони не покладаються виключно на іранське обладнання. Організація Conflict Armament Research зазначає, що хусити використовують деталі, відправлені з Китаю, для виготовлення балістичних ракет середньої дальності. Андреас Кріг підкреслює, що Китай став важливим комерційним джерелом, тоді як Іран надає специфічні військові технології та технічні знання. Хусити також експериментують зі штучним інтелектом, зокрема, використовували AI-асистент Claude для розробки програмного забезпечення для керованої балістичної ракети дальнього радіусу дії.
Вразливість Саудівської Аравії та виклики для ППО
Витрати Саудівської Аравії на оборону цього року сягають від 64 до 96 мільярдів доларів, що більше ніж удвічі перевищує витрати Ізраїлю. Королівство використовує передові системи Patriot та сотні винищувачів F-15. Однак, ефективність цих систем обмежена через величезні розміри Саудівської Аравії (понад 2,1 мільйона квадратних кілометрів) та велику кількість стратегічних об'єктів, що потребують захисту. Захист від балістичних ракет є складним завданням, навіть за умови 90-відсоткового рівня успішності перехоплення, який все одно може призвести до значних руйнувань.
Збройні сили Саудівської Аравії значною мірою залежать від США в питаннях військової розвідки, хоча й покращили свої можливості під час війни в Ємені. Останні атаки хуситів комбінують невеликі дрони, крилаті та балістичні ракети, що ускладнює оборонні зусилля. Хусити, як загартована в боях група, здатні створювати та застосовувати ракети й дрони, що становлять виклик навіть для найсучасніших систем оборони. Їхні боєприпаси коштують значно менше, ніж системи ППО, що використовуються для їхнього збивання, роблячи навіть успішно відбиті атаки економічно невигідними для Саудівської Аравії.
Крім того, батареї ППО «Патріот» є спрямованими і не охоплюють простір на 360 градусів, що може обмежувати їхню ефективність проти ракет хуситів, якщо радари та пускові установки були налаштовані для перехоплення інших типів загроз. Вольф-Крістіан Пес, старший науковий співробітник Міжнародного інституту стратегічних досліджень, наголошує, що війни виграють не тільки техніка та фінансування, але й підготовка, мотивація та лідерство. Він також зазначає, що багато країн регіону, включно з Саудівською Аравією, покладалися на військову міць США, не розвиваючи повною мірою власні можливості, що призвело до «прокляття захисту».
Контекст та аналогії: Україна та глобальна безпека
Конфлікти в Ірані та Україні показали, що балістичні ракети, особливо ті, що мають дальність польоту понад 1000 кілометрів, дозволяють країнам зі слабшими збройними силами створювати проблеми для потужніших супротивників. Автор матеріалу ставить під сумнів, чи не є Україна, яка протистоїть значно сильнішій Росії, «більш потужним супротивником», але водночас дозволяє собі «страждати хуйньой» замість розвитку власних ракетних технологій, хоч і неточних. Здатність хуситів завдавати ударів, попри військову різницю, слугує тривожним сигналом для України, підкреслюючи важливість розвитку власних оборонних можливостей та зменшення залежності від зовнішньої допомоги.
Намагання Ер-Ріяда подолати загрозу з боку хуситів свідчать про складність завдання, з яким не впоралися й інші. Ейпріл Лонглі Еллі, старший науковий співробітник Вашингтонського інституту політики Близького Сходу, зазначає, що Ємен — це «твердий горішок», і проблема не може бути вирішена лише військовими засобами. Ситуація навколо атак хуситів на Саудівську Аравію демонструє, що навіть технологічно розвинуті держави можуть бути вразливими перед недержавними акторами, які ефективно використовують доступні ресурси та демонструють високий ступінь адаптивності.