Останні кілька років українська правоохоронна система демонструє ознаки системної деградації, що стало особливо помітно з початком повномасштабного вторгнення Росії. Попри надання силовикам значних додаткових повноважень та привілеїв, це призвело не до зміцнення держави, а до зростання корупції, незаконного збагачення та перетворення окремих структур на "феодальні князівства". Гучні скандали, від втечі екс-генпрокурора Кравченка до стрілянини між ГУР та СБУ, вказують на глибокі проблеми, що потребують ретроспективного аналізу.
Розслідування "BIHUS Info" аналізує хронологію "розпаду" правоохоронного блоку, зосереджуючись на подіях 2022-2024 років. У першій частині досліджуються призначення та діяльність керівників Служби безпеки України (СБУ), Офісу генерального прокурора (ОГПУ), Державного бюро розслідувань (ДБР) та Бюро економічної безпеки (БЕБ), виявляючи схеми, які призвели до безкарності та поглиблення кризи.
Деградація СБУ: від призначення до зрад
З початком повномасштабного вторгнення роль СБУ мала бути критично важливою для безпеки держави. Проте, призначення Івана Баканова, друга президента Володимира Зеленського, на посаду голови СБУ у 2019 році викликало питання. Його подальші дії, включно з перебуванням на святкуванні з політиками та олігархами, а також кадрові рішення, як-от призначення Андрія Наумова начальником управління внутрішньої безпеки, попри відсутність досвіду, призвели до значних наслідків. Наумов, звинувачений згодом у контрабандних проєктах та втечі з України з готівкою, був названий президентом "зрадником". Також згадується Олег Кулініч, виходець з академії ФСБ, який очолив кримський главк СБУ і, за даними слідства, сприяв підривній діяльності, не інформуючи про можливе вторгнення з Криму. На тлі цих подій, Баканова було звільнено у липні 2022 року, однак жодних відчутних наслідків для нього самого це не мало.
Наступним очільником СБУ став Василь Малюк. Його призначення на тлі звільнення Баканова сприймалося позитивно, але подальше розділення структури на "СБУ війни" та "СБУ тилу" поглибило проблеми. Якщо перша займалася успішними спецопераціями, то друга дискредитувала себе тиском на бізнес, активістів та журналістів, незаконним збагаченням.
Офіс генпрокурора: від Венедіктової до посольства
Ірина Венедиктова, яка керувала Офісом генерального прокурора, була звільнена разом із Бакановим у липні 2022 року. Її шлях до цієї посади включав призначення виконувачкою обов'язків директора ДБР, де вона запам'яталася призначенням заступником колишнього адвоката Януковича. Попри медійні скандали, Венедиктова успішно керувала ОГПУ на момент початку повномасштабного вторгнення. Причиною її відсторонення президент назвав проблеми зі зрадниками серед прокурорів. Однак, замість відповідальності, її відправили послом до Швейцарії, що виглядає як покарання, яке не відповідає масштабу проблем.
Після Венедіктової ОГПУ тимчасово очолив Олексій Симоненко, який раніше вилучив справу Татарова з НАБУ. На початку 2023 року він потрапив у скандал, поїхавши на відпочинок до Іспанії на автомобілі львівського бізнесмена Григорія Козловського. Хоча Симоненка звільнили, це було подано як м'яке покарання. Наступним генпрокурором став Андрій Костін, за каденції якого виявилися масштабні схеми з "інвалідністю" прокурорів Хмельниччини. Завершилося це його призначенням послом у Нідерланди.
ДБР та БЕБ: боротьба з корупцією чи її імітація?
Державне бюро розслідувань (ДБР) під керівництвом Олексія Сухачова, призначеного наприкінці 2021 року, також відзначилося сумнівною ефективністю. У 2022 році слідчі ДБР "забули" арештувати один із ключових активів Віктора Медведчука, який згодом перейшов у руки пов'язаних осіб. Незважаючи на гучні заяви про розслідування "батальйону Монако", результати виявилися мінімальними, а фігуранти, як-от Вадим Столар, продовжували безперешкодно виїжджати за кордон.
Бюро економічної безпеки (БЕБ), яке офіційно запустили восени 2021 року, також не виправдало сподівань. Очолюване Вадимом Мельником, представником старої податкової міліції, БЕБ демонструвало провал реформи. У 2022 році депутати викликали Мельника "на килим" через ознаки провалу реформи, а тіньовий ринок сигарет тим часом досяг рекордних показників.
Заступник директора ДБР Олександр Удовиченко фігурував у розслідуванні щодо проживання в елітних апартаментах, які належать родичці його партнерки. Хоча НАБУ зареєструвало провадження, подальшого розвитку справа не отримала.
Антикорупційна система: позитивні зрушення та нові виклики
Позитивні зрушення спостерігаються в антикорупційній системі, зокрема завдяки діяльності НАБУ та Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (САП). Зокрема, у 2022 році, після звернення президента, Олександра Клименка було призначено керівником САП, попри спроби затягнути процес. Також у 2023 році Семен Кривонос очолив НАБУ, хоча його призначення супроводжувалося розслідуваннями щодо давніх корупційних справ.
Однак, навіть у антикорупційних органах не обійшлося без скандалів. У 2024 році розслідування НАБУ щодо "великого будівництва" було скомпрометоване ймовірними витоками даних, що призвело до обшуків у співробітників бюро. Справа щодо заступника керівника НАБУ Гізо Углави досі не має завершення. Скандал "Мідас" також виявив зв'язки тодішнього заступника керівника САП Андрія Сенюка з адвокатом, пов'язаним з фігурантом справи, що призвело до звільнення Сенюка.
2023-2024 роки: тиск на бізнес та продовження схем
У 2023 році кількість скарг від бізнесу на тиск з боку правоохоронців перейшла межу адекватності. Скандали з обшуками в IT-компаніях, "маски-шоу" на підприємствах, порушення справ без передачі до суду демонстрували цинічне ставлення до підприємців. У відповідь, 42 українські підприємці виступили із заявою про неприпустимість силового тиску. Навіть зустріч бізнесу з президентом не змінила ситуацію, а надалі ситуація лише загострилася. Рішення Ради національної безпеки та оборони рекомендувати правоохоронцям "відчепитися" від бізнесу також не дало результатів.
Зловживання тривали. Заступник генпрокурора Дмитро Вербицький оселився в елітному котеджному містечку, орендуючи таунхаус, придбаний племінником. Хоча він був "звільнений" за власним бажанням, цей випадок лише множив ганьбу. У Хмельницькій області виявили схему оформлення "інвалідності" прокурорами для отримання доплат. У 2024 році ДБР прийшло до очільниці МСЕ у Хмельницькій області, де знайшли готівку. Подібні випадки почали виявляти і в інших областях.
У 2024 році викрили топпрацівника СБУ Артема Шила, який відповідав за стратегічні напрямки, на "схемі" із закупівлями "Укрзалізниці". Його родина також мала нерухомість у Дубаї. Заступник директора ДБР Удовиченко продовжував жити в елітних апартаментах. Історія про 143 об'єкти нерухомості, пов'язані з братом шефа ДБР, стала апогеєм масштабу скуповування активів силовиками. У той же час, нацполіція призначила собі заступником Дмитра Тишлика, який мав зв'язки з російським кримінальним авторитетом та дружину з російським паспортом. Хоча він подав у відставку, його нібито "заховали" у штурмовій бригаді "Лють".
Найстрашнішим викликом стало те, що у 2024 році співробітники СБУ стежили за журналістами "BIHUS Info", що призвело до численних проваджень, які опинилися в ДБР, але не дали результатів. Також обшуки проводилися щодо голови ЦПК Віталія Шабуніна, а його розблокований телефон потрапив в інтернет. Керівник департаменту кіберзахисту СБУ Ілля Вітюк, якого НАБУ та САП звинуватили у незаконному збагаченні, намагався вплинути на розслідування проти журналістів. Ці випадки демонструють, як відсутність покарань породжує нові, ще гірші процеси, де силовики контролюють бізнес, потоки та навіть державу.