Протягом двох років «Гербера» еволюціонувала від майже порожнього засобу для відволікання до цілого сімейства дронів. Початкові модифікації використовувалися як приманка, створюючи додаткову повітряну ціль для української ППО та змушуючи її витрачати час та ресурси. Другою роллю була розвідка: камера на стабілізованому підвісі та стільниковий модем дозволяли передавати зображення та коригувати маршрут, шукати позиції ППО або оцінювати наслідки ударів. Згодом з'явилися модифікації зі спеціальними ретрансляційними модемами, що дозволяли створювати сітку зв'язку. Третя роль – ударна – спочатку була другорядною, оскільки базова «Гербера» мала низьку вантажопідйомність для значної бойової частини. Однак навіть невелика боєголовка дозволяла уражати незахищене обладнання: радіолокаційні станції, антени, трансформатори та особовий склад на відкритій місцевості. На початку 2025 року ситуація змінилася: на збитих дронах почали виявляти осколково-фугасні бойові частини вагою 2,5 та 4 кг, а згодом і до 5 кг. Ці заряди ефективні проти людей, автомобілів, антен, кабелів, трансформаторного обладнання та тонких дахів.
«Гербера-2»: Посилення ударного потенціалу
Серйозні зміни у бойовій комплектації «Гербер» почалися у серпні 2026 року з появою масштабніших версій «Гербера-2». Ці дрони отримали збільшений фюзеляж та потужніший двигун, що дозволило збільшити масу корисного навантаження до 4-10 кг. Особливу небезпеку становлять модифікації, оснащені комбінованими осколково-фугасними та запалювальними бойовими частинами масою близько 10 кг. Такі боєприпаси, окрім ударної хвилі та осколків, розпилюють запалювальну суміш, створюючи численні джерела займання. Це робить їх особливо ефективними проти енергетичних та промислових об'єктів: трансформаторних підстанцій, розподільчих пристроїв, кабельних галерей, складів, ремонтних підприємств, ангарів та логістичних об'єктів. Після відносно невеликого вибуху основної бойової частини, займання вторинних цілей призводить до значно більших наслідків.
Для забезпечення польоту нових дронів використовується потужніший двигун об'ємом 275 куб. см, що значно перевищує попередні версії. Збільшений паливний бак (близько 63 літрів проти 10 літрів у базової моделі) потенційно збільшує дальність польоту «Гербера-2» до 800 км. Навігація здійснюється за допомогою нової антени «Комета М12», яка допомагає протидіяти засобам радіоелектронної боротьби. Запускаються дрони з мобільних катапульт, що забезпечує їхню швидку передислокацію. За даними українських військових, у квітні 2026 року Росія застосувала 6583 дрони, у травні – близько 8150, а за перші дев'ять місяців 2026 року – майже 54 000 безпілотників загалом. Частка «Гербер» у цих ударах, за деякими оцінками, навесні становила 30-40% цілей.
Росія активно працює над локалізацією виробництва компонентів, включаючи потужні двигуни та захищені антени «Комета М12». Плани агресора передбачають вихід на показник близько 11 000 дронів різних типів на місяць, з яких до 5000 можуть становити саме «Гербери». Вартість базової моделі оцінюється приблизно у 10 000 доларів США, тоді як нова, більш потужна версія може коштувати близько 20 000 доларів. Це значно дешевше за реактивні дрони або навіть «Шахеди», що дозволяє Росії запускати велику кількість приманок, серед яких ховати небезпечніші апарати.