Історія Києва в фотографіях у відео на YouTube розповідає про перші покази кіно в Києві, які розпочалися у 1896 році, невдовзі після паризької прем'єри братів Люм'єр. Ці події стали початком історії кіно в Україні, поєднуючи технічні інновації з тогочасними розвагами.
Перший публічний кіносеанс у Парижі, організований братами Люм'єр 28 грудня 1895 року, вважається офіційним днем народження кінематографа. Їхній винахід, Сінематограф, представив публіці 10 короткометражних фільмів, що демонстрували повсякденні сцени. Перша рецензія на кіно, опублікована Яковлєвим у газеті «Новое время», описувала кіно як «живий сон», що дозволяє бачити у русі людей, які вже пішли з життя, або події, що відбувалися століття тому.
Передумови появи кіно
Поява Сінематографа була результатом попередніх технічних відкриттів. З середини XIX століття винахідники з Європи та Америки працювали над відтворенням послідовності зображень, аби створити ілюзію безперервного руху. Серед них були Едвард Майбрідж із зоопраксископом, Еміль Рейно з оптичним театром, Томас Едісон із кінетоскопом та Етьєн-Жуль Марей з хронофотографічними апаратами. Також існували пристрої під назвами «кінематограф» від Леона Булі та Жана Ле Руа. На території Російської імперії механік Одеського університету Йосип Тимченко у 1893 році створив апарат «стробоскоп».
До моменту появи Сінематографа братів Люм'єр, США вже майже рік використовували кінетоскоп. Брати Люм'єр ознайомилися з цим пристроєм у 1894 році, але помітили його головний недолік: кінетоскоп дозволяв перегляд лише індивідуально через окуляр і не давав можливості показу на великому екрані. Це спонукало їх до вдосконалення технології. Вони використовували 35-мм плівку, як і Едісон, але застосували механізм із переривчастим рухом плівки, який вони вдосконалили на основі принципу швейної машини. Швидкість 15-16 кадрів на секунду була обрана через технічні обмеження того часу, а пізніше стала стандартом для німого кіно. Важливою перевагою Сінематографа Люм'єр була його універсальність — пристрій міг використовуватися як для зйомки, так і для демонстрації фільмів на екрані, що забезпечувало колективний перегляд.
Поява кіно в Києві
Після паризької прем'єри Сінематограф швидко поширився Європою, а у 1896 році познайомив з ним і публіку Російської імперії. У Києві перші покази «живих картин» почалися 4 березня 1896 року. Художник Владислав Михайлович Галимський організував сеанс у Соловцовському драматичному театрі, виручені кошти з якого мали піти на медичний заклад графині Софії Гнатєвої. Серед перших показів були такі, як «Жертвоприношення Іфігенії», «Ангел скорботи», «Чотири пори року». Ці покази ще базувалися на принципах «чарівного ліхтаря», але вже створювали ілюзію руху за допомогою механічних технік. Згодом, у серпні 1896 року, у київських газетах з'явилася реклама демонстрації «бiографа» в зоологічному магазині Ахіллеса на Хрещатику. А 6 жовтня 1896 року в театрі літнього саду купецького зібрання фізик Дерінг представив публіці великі рухомі оптичні картини, які демонстрували різноманітні сцени, пейзажі та навіть природні явища, як-от шторм на морі.
Великий внесок у популяризацію Сінематографа братів Люм'єр у Києві зробив актор, режисер і антрепренер Микола Миколайович Соловцов. 14 грудня 1896 року, приблизно через рік після першого комерційного показу в Парижі, у театрі Соловцова відбулася перша демонстрація апарату братів Люм'єр. Кореспонденти відзначали, що «жива фотографія» відтворювала рухи людей, тварин, морських хвиль з надзвичайною точністю. Програма включала сюжети з коронаційних церемоній, морські пейзажі, військові паради та комічні сценки, зокрема фільм «Политий поливальник». Незважаючи на певні недоліки, такі як різке та мерехтливе світло, сеанси Соловцова мали шалений успіх, зібравши повні зали до кінця сезону 1896 року. Програма складалася приблизно з 50-80 фільмів, часто поєднуючись із театральними виставами. 25 березня 1897 року відбувся 50-й ювілейний показ фільмів братів Люм'єр у Києві.
Паралельно з успіхом кінематографа Люм'єр, у Києві з'явилася й конкуренція. У березні 1897 року в газеті з'явилася реклама «Електричного театру Едісона», який демонстрував апарат Vitascope — розробку, патент на яку Томас Едісон придбав у молодих винахідників Армата та Дженкінса. Цей апарат показував фільми, створені для кінетоскопа Едісона, і обіцяв відтворення природних явищ за допомогою електрики. Однак, за відгуками, «Електричний театр Едісона» поступався Сінематографу Люм'єр у розмірі зображення та яскравості освітлення. Натомість, 7 серпня 1897 року, французькі техніки Кляйн і Шапуї, які супроводжували циркову трупу Братів Нікітіних, розпочали покази Сінематографа братів Люм'єр у літньому театрі саду купецького зібрання. Таким чином, менш ніж за рік після першого комерційного показу, Сінематограф Люм'єр захопив Київ, досягнувши значного комерційного успіху і створивши передумови для появи стаціонарних кінотеатрів у місті.