Експертка з невербальної комунікації Кара Хейл Альтер у відео на TED розповіла, як мова тіла та голос впливають на те, як нас сприймають інші люди, та як ці навички можна свідомо розвивати для створення позитивного враження. Вона зазначає, що попри поширену думку про суб'єктивність сприйняття, існують чіткі невербальні сигнали, які формують уявлення про компетентність, лідерство та довіру.
За словами Альтер, часто розбіжність між тим, як людина відчуває себе зсередини, і тим, як її бачать інші, може бути джерелом дискомфорту. Наприклад, студентка Лорен, яка вважала себе сором'язливою, отримала від менеджера відгук, що її колеги сприймають її як агресивну та осудливу. Це сталося через те, що у стані нервозності Лорен закривалася, її обличчя ставало нерухомим, а постава – напруженою, що зовні виглядало як «холодний, жорсткий погляд», тоді як всередині вона відчувала «паніку оленя в світлі фар».
Сильні постава та голос як інструменти впливу
Експертка виділяє дві ключові поведінки, що мають значний вплив на «видиму довіру»: сильну поставу та сильний голос. Сильна постава передбачає збалансовану вагу на обох ногах, пряму спину та плечі, що утворюють літеру «Т». Голова має рухатися незалежно від тулуба, а ніс і очі повинні бути спрямовані на співрозмовника. Це створює враження прямолінійності, відкритості та стійкості. Вона наголошує, що ці дії, хоч і здаються очевидними, часто ігноруються.
Щодо голосу, Альтер пропонує шкалу гучності від одного до п'яти. Рівень два – нижче середнього, що вимагає від слухача значних зусиль для сприйняття. Рівень три – середній, адекватний, але недостатній для встановлення міцного зв'язку та впливу. Рівень чотири – оптимальний для ситуації, що дозволяє встановити зв'язок. Рівень п'ять – надмірно гучний, що може викликати відчуття бар'єру у співрозмовника. Зазвичай люди обирають безпечний середній рівень, втрачаючи можливість бути винятковими.
Іноді виникає «проблема метру», коли внутрішнє відчуття гучності мовця не збігається із зовнішнім сприйняттям. Альтер наводить приклад Юджина, чиї ідеї не сприймалися на зустрічах, оскільки він говорив надто тихо (рівень два). Коли йому вказали на це, він усвідомив, що проблема не в його характері чи цінності його ідей, а в технічній неможливості його почути. Це ілюструє, що те, що сприймається як вада характеру, часто є лише навичкою, яку можна покращити.
Автентичність та усвідомленість
Альтер зазначає, що зміна поведінки для кращого сприйняття не є неавтентичною. Автентичність, на її думку, це коли характеристики, які людина приписує собі, збігаються з тим, як її бачать інші. Якщо оточуючі не бачать вашого потенціалу, свідоме коригування поведінки для вирівнювання цього сприйняття – це точне представлення себе, а не нещирість. Відеозапис виступає потужним інструментом для досягнення цього вирівнювання.
Важливою є також зовнішня зворотний зв'язок. Експертка ділиться особистим досвідом: одного дня, граючись з дітьми, вона намалювала собі котячий ніс та вуса, але забула змити їх. Протягом дня всі зустрічні посміхалися їй, але ніхто не сказав про малюнок на обличчі, вважаючи, що вона знає про це. Це демонструє, що люди реагують на сигнали, які ми надсилаємо, навіть неусвідомлено, і не завжди надають прямого зворотного зв'язку. Тому важливо активно шукати таку зворотну інформацію.
Якості, такі як лідерська присутність, довіра та впевненість, за словами Альтер, є навичками, які можна розвинути, а не вродженими талантами. Вона закликає бути мужніми, шукати зовнішній погляд на себе та використовувати інструменти, такі як відеокамера, для розуміння та вдосконалення невербальних сигналів, зокрема сильної постави та голосу.