Журналісти The New York Times два тижні жили з військовими Третього армійського корпусу, зокрема з 66-ю окремою механізованою бригадою, під час активної фази операції «Вівальді». Матеріал, опублікований виданням, описує переломний момент у діях бригади, яка ще рік тому зазнавала відступу, а згодом перейшла в наступ. За повідомленням каналу «ІстребінЮа» в Telegram, репортаж починається з описів роботи військових у підземному бункері, де десятки екранів транслюють ситуацію на полі бою.
За словами командира 2-го механізованого батальйону «Онуки Адольфівни» 66-ї ОМБр Юрія Горобця, ще рік тому бригада відступала через значну чисельну перевагу росіян, проблеми з підвезенням боєприпасів та вивезенням поранених. Однак, як зазначають військові, вони втомилися від поразок і взяли ініціативу у свої руки. Спочатку їм вдалося захопити висоту, з якої росіяни коригували вогонь, що призвело до «осліплення» противника. Російські війська втратили зв'язок та можливість логістичного забезпечення, оскільки українські дрони збивали їхні транспортні засоби, а дороги були перекриті. Протягом місяця після цього 66-та бригада звільнила перше село, а ще за шість тижнів — наступне. Більшість піхотинців батальйону, як і сам командир, мають вік 40–50 років, що робить їхній успіх особливо показовим, враховуючи наявність старої техніки та нестачу людей.
Нова тактика та координація дій
Комбати пояснюють зміни в ситуації тим, що влітку 2025 року Третій армійський корпус очолив Андрій Білецький. За його керівництва шість бригад на ділянці почали діяти злагоджено, а рішення ухвалювалися на місцях, а не в тиловому штабі. Сусідні підрозділи закрили прогалини на стиках зон відповідальності, що раніше дозволяло росіянам просочуватися в тил. Другим ключовим фактором успіху стало використання дронів середньої дальності. За переказом каналу «ІстребінЮа», який посилається на репортаж NYT, корпус вражав до 50 російських автомобілів на день на відстані до 160 км від фронту (цифри не підтверджені незалежно). Це змушувало противника вивантажуватись за 40–50 км від передової та долати решту шляху пішки, несучи боєприпаси.
Окремо репортаж висвітлює використання наземних роботизованих платформ, які доставляють на позиції їжу, воду, боєприпаси, батареї та навіть міні-екскаватори для будівництва укриттів. За словами Андрія Білецького, його бригади доставляють бійцям утричі більше вантажів, ніж інші бригади інших корпусів. Операція «Вівальді», як зазначається, зірвала головний план Росії на 2026 рік — оточення Слов'янська і Краматорська. Білецький стверджує, що його війська фактично знищили цілу російську дивізію, а дії противника він описує як «більше схоже на агонію, ніж на організовану військову операцію».
Репортаж закінчується буденною сценою: командир Горобець спостерігає на екрані за самотнім російським піхотинцем, який ховається у траві, і спокійно коментує: «Це росіянин. У нас є робота».