Спалах еболи на сході Демократичної Республіки Конго, за поширеними очікуваннями, може стати наймасштабнішим в історії, пише у колонці для The Guardian колишній директор Cafod у Сьєрра-Леоне та Лібері. Автор пережив епідемію 2013–2016 років у Західній Африці.
За словами автора, це вже 17-й спалах хвороби в ДР Конго і найгірший: понад 5000 смертей. Збудник — рідкісний штам Bundibugyo, перевіреної вакцини чи лікування для нього поки немає, померло майже 50% інфікованих. ООН попереджає, що хвороба поширюється швидше, ніж розгортається реагування.
Він згадує досвід Західної Африки. Тоді родини тримали хворих удома й таємно ховали померлих, а бригади у захисних костюмах забирали тіла невідомо куди. Звички змінили священники, імами та традиційні цілителі, яким люди довіряли. Нині, за словами автора, у Конго трапляються напади на клініки й похоронні бригади.
«Боротьба з еболою — це не лише медична проблема.» — Автор колонки, колишній директор Cafod у Сьєрра-Леоне та Лібері
Головною причиною нинішньої гостроти спалаху автор називає різке скорочення допомоги порівняно з минулим десятиліттям. За його словами, ООН попереджає: завершення цієї хвилі може тривати до 12 місяців, і лише за умови, що кошти знайдуться.
Автор наголошує, що досвід Західної Африки показує: релігійні організації мають роль у боротьбі зі спалахом.