Антисемітизм на просторах колишньої Російської імперії, а потім на теренах Радянського союзу - звична, хоч і ганебна, справа. Одним із небагатьох міст, де до євреїв ставились спокійно, була Одеса. Місто на півдні тоді ще УРСР, а нині України, було прихистком для багатьох народів. Проте і там настали темні часи.
Ангерт Веніамін Шмульович народжений у 1902 році, хлопчиком застав великий єврейський погром у Одесі 1905 року. Тоді маленький Ангерт бачив як проти його сусідів, родичів та друзів генерал-губернатор міста пустив артилерію. Всі зусилля єврейського духовенства та дружини для мирного врегулювання конфлікту пройшли дарма. П'ятсот євреїв загинуло, близько 5 тисяч отримали поранення.
Згодом, під час правління Сталіна вийшов закритий для звичайних “партійних” наказ, в якому був перелік посад, до яких не допускаються євреї. Це було великим ударом для сім’ї Ангерт, оскільки військова справа була родинним спадком. Попри всі перешкоди Веніамін отримав вищу освіту саме як військовослужбовець і вступив в ряди радянської армії і продовжив родинну традицію.
Таких, як Веніамін Шмульович було досить багато: у Червоній армії служило від 350 до 500 тисяч євреїв. За статистикою бойових втрат серед євреїв 40% загинули, “Це доводить, що, всупереч пропаганді верхівки радянської влади, євреї не відсиджувалися у тилу, а воювали на передовій на рівні з іншим” - коментує російський історик М. Штайнберг. Та все ж влада заохочувала антисемітські настрої.
У 1943 році начальник Головного політуправління Червоної армії генерал-полковник Щербаков видав директиву: «Нагороджувати представників всіх національностей, але євреїв - обмежено». Через цю директиву згодом нагороди численні представники єврейської національності отримали через десятки років або вже посмертно.
Проте цього Веніамін Ангерт вже не застав. Другого червня 1942 року його звинуватили за ст. 54–10 ч. 2 КК УРСР на 10 років у виправно-трудовий табір. Фальсифікація справи і реабілітація Ангерта відбудеться рівно через півстоліття - у 1992 році. Очищення імен відбувається завдяки співпраці Росії та Німеччини “через спільне тяжке минуле”.
Веніамін Ангерт, як і багато інших людей, став на передовій на захист своєї землі. Та через упередженість влади і жорстких репресії на підставі національності та віри став жертвою сталінських репресій.