За що покарали X: суть претензій Євросоюзу
Штраф, накладений Єврокомісією, став першим реальним грошовим покаранням у межах нового регулювання Digital Services Act (DSA) – закону, який встановлює правила для великих онлайн-платформ, вимагаючи від них прозорості алгоритмів, відповідальності за контент та доступності даних для дослідників.
За підсумками дворічного розслідування, Брюссель звинуватив платформу X у трьох ключових порушеннях:
-
Оманлива система верифікації акаунтів
- Раніше «сині галочки» позначали публічних осіб, чия особа була підтверджена.
- Після змін, запроваджених Маском, верифікація стала платною послугою, доступною будь-кому без реальної перевірки особи.
- На думку регулятора, це вводить користувачів в оману та створює сприятливі умови для шахраїв і ботоферм.
-
Блокування доступу до даних для дослідників
- ЄС вимагає, щоб великі платформи надавали дослідникам доступ до публічних даних для аналізу дезінформації та суспільних ризиків.
- X, за висновком Єврокомісії, не забезпечила такого доступу, чим унеможливила незалежний аналіз поширення маніпулятивного контенту.
-
Непрозора рекламна система
- Закон вимагає створення зрозумілого й повного репозиторію реклами: з інформацією про зміст, тематику, замовників та масштаби кампаній.
- Регулятори встановили, що платформа не надала належного інструменту для відстеження реклами, зокрема політичної.
Сума штрафу – 120 млн євро – значна, але, як наголошує Галасюк, вона є лише малою часткою від максимального покарання, адже DSA дозволяє накладати штрафи до 6% глобального річного обороту компанії.
Реакція Ілона Маска: від бізнесу до геополітики
На думку автора сюжету, саме жорстка реакція Маска перевела конфлікт із площини «платформа vs регулятор» у політичну та геополітичну площину.
У відео цитуються слова Маска про те, що:
- «Європейський Союз має бути скасований, а суверенітет повернений окремим країнам».
Галасюк підкреслює, що така заява виходить далеко за межі захисту бізнес-інтересів і фактично ставить під сумнів політичну архітектуру всієї Європи. На його думку, Маск «ставить себе в один ряд з ЄС» і публічно оскаржує легітимність наднаціональних інституцій.
Втручання американської політики (за версією автора відео)
У своєму аналізі Галасюк стверджує, що після заяв Маска до конфлікту долучилися представники адміністрації Дональда Трампа, які трактують дії Євросоюзу як:
- атаку на американський бізнес;
- посягання на свободу слова в інтернеті;
- спробу «іноземних урядів» тиснути на технологічні платформи США.
У сюжеті наводяться заяви про те, що:
- штраф нібито розглядається як «атака на американський народ»;
- Брюссель звинувачують у бажанні «накидати податок на американців, щоб субсидіювати європейський континент, скований власними регуляціями»;
- тема конфлікту пов’язується навіть із безпекою та НАТО, з натяками, що Європа не може розраховувати на США в обороні, якщо водночас «підриває безпеку самих США через недемократичний ЄС».
Ці тези подаються саме як інтерпретація та політичний аналіз, а не як офіційна позиція всього американського істеблішменту.
Позиція Євросоюзу: не про цензуру, а про правила гри
Європейський Союз, за словами Галасюка, повністю відкидає звинувачення в політичному тиску або цензурі.
Представники Єврокомісії наголошують:
- рішення стосується виключно дотримання правил бізнесу та прозорості;
-
вимоги DSA спрямовані на:
- захист користувачів від шахрайства та маніпуляцій;
- забезпечення доступу дослідників до даних;
- чесність і підзвітність у сфері онлайн-реклами;
- мова йде не про заборону контенту, а про структуру, прозорість і відповідальність платформи.
Компанії X встановлено жорсткі дедлайни:
- 60 днів – на зміну системи верифікації акаунтів;
- 90 днів – на подання плану дій щодо прозорості реклами та доступу до даних.
Ширший контекст: чи можна довірити владу техногігантам?
Віктор Галасюк використовує цю історію як привід поставити ширше запитання:
- чи можна людям масштабу Ілона Маска, з його впливом і ресурсами, довіряти не лише технологічні платформи, а й державне управління?
Він звертає увагу, що:
- Маск фактично впливає на інформаційний простір, космічну інфраструктуру, транспорт і оборонні проєкти;
- поєднання колосального капіталу, контролю над інфраструктурою та жорстких політичних заяв створює ризики концентрації влади;
- у довгостроковій перспективі це може виявитися не менш небезпечним, ніж авторитарні режими, які відкрито не приховують диктаторських амбіцій.