Хто такий Віктор Доровський і чому до нього виникли питання
За словами авторів сюжету, у 2020 році Віктор Доровський очолив управління СБУ в Одеській області — один із ключових регіонів з економічної точки зору. До цього, як стверджують журналісти, він працював у структурі, яку називають «кашниками» (підрозділ СБУ, який мав би боротися з корупцією, але, за сюжетом, його розпустили через неефективність).
У 2023 році президент Володимир Зеленський присвоїв Доровському звання бригадного генерала. При цьому автори підкреслюють: їм невідомо, «за яку діяльність» він отримав генеральське звання, однак вони зібрали дані про майнові та бізнесові історії його близьких.
Читайте також: Ніколов заявив, що санкції проти російських власників обленерго не зупинили їхній вплив на енергетику
Дружина генерала і громадянство РФ
Журналісти називають дружину посадовця — Оксану Доровську, уродженку Харкова — і заявляють, що вона є громадянкою Російської Федерації.
У сюжеті стверджується, що:
- у витоках баз даних знайшли два російські паспорти, оформлені на її попереднє прізвище Бурмістрова;
- за номерами паспортів, як зазначається, у російських сервісах відображаються дані про неї, включно з російським податковим номером;
- один із паспортів, за твердженням журналістів, досі чинний (це вони пов’язують з інформацією з російського порталу держпослуг);
- паспорти отримані давно: останній, який нібито чинний, датують 2004 роком.
Окремо у сюжеті наводиться позиція СБУ: спецслужба визнала наявність російського громадянства у дружини генерала, але, за викладом журналістів, у відповіді СБУ йшлося про документи, отримані в підлітковому віці (паспорт у 14 років) і про один закордонний паспорт, отриманий пізніше (у 2005-му, строк якого сплив). При цьому журналісти стверджують, що СБУ начебто не врахувала ще один паспорт, отриманий у дорослому віці.
Також у сюжеті зазначають: у СБУ пояснили, що Оксана Доровська намагалася позбутися російського громадянства, але їй нібито завадила бюрократія; водночас журналісти підкреслюють, що підтверджувальних документів таких спроб їм не надали.
Бізнес у Одесі та на Кіпрі і підсанкційні юристи
Журналісти повідомляють, що в Україні Оксана Доровська має бізнес: у 2020 році вона відкрила в Одесі салон краси. Після початку повномасштабного вторгнення, за сюжетом, бізнес почав розвиватися і за кордоном:
- у червні 2022 року вона стала власницею компанії на Кіпрі під назвою Chanel Limited;
- у 2023 році, за фото в соцмережах (як стверджують автори), вона відкрила салон краси поблизу Пафосу, який «схоже, працює й досі».
Окремий акцент сюжету — на тому, хто юридично супроводжував цей кіпрський бізнес. За словами журналістів, компанію Доровської адмініструвала PMS Mercury Corporate Services, пов’язана з родиною кіпрського юриста Андреаса Софоклеуса.
У сюжеті стверджується, що:
- Софоклеус, його родичі та колеги потрапили під санкції України (із посиланням на уповноваженого з питань санкційної політики);
- підстава санкцій — нібито допомога іншим бізнесменам обходити українські санкції;
- також озвучується, що цей юрист надавав юридичний супровід Віктору Медведчуку та Вадиму Новинському, а також був «номінальним власником» олігархічних активів (у сюжеті це подається як дані медіа-розслідувань).
Позиція СБУ, яку цитують журналісти, така:
- PMS Mercury нібито не здійснювала адміністративно-господарських функцій для Chanel Limited;
- компанія Доровської змінила секретаря і «не дивиться» у бік PMS Mercury;
- дружина посадовця нібито не мала контактів із Софоклеусом і його родиною.
Водночас журналісти заявляють: виключення компанії Софоклеуса з документів відбулося після їхнього звернення із запитаннями, а до того співпраця тривала понад три роки. Також вони стверджують, що Доровська змінила юридичну адресу — і раніше вона збігалася з адресою офісу цієї структури.
Елітна нерухомість: «Рів’єра Золоча» і ЖК на Печерську
У розслідуванні значний блок присвячено активам, які журналісти пов’язують із родиною генерала.
Маєток під Києвом
Йдеться про будинок у котеджному містечку «Рів’єра Золоча» під Києвом:
- площа основного будинку — 488 м² (за даними реєстру, як озвучено в сюжеті);
- у середині 2019 року Оксана Доровська купила земельну ділянку; на супутникових знімках, за твердженням журналістів, будинок уже був збудований;
- журналісти наводять орієнтир: у 2019-му забудовник нібито продавав квадратний метр приблизно по $100, і звідси вони виводять мінімальну вартість будинку понад $585 тис.;
- архітектор у сюжеті додає, що з урахуванням благоустрою (басейн, навіси, тераси тощо) ціна могла бути вищою — орієнтовно до третини зверху.
Окремо підкреслюється: за документами, як подається у сюжеті, Доровська нібито не купувала будинок, а після придбання ділянки «розпочала будівництво», яке формально тривало лише місяць (серпень–вересень 2019). Журналісти цитують пояснення про поширену для котеджних містечок схему, коли фактично купують готовий будинок, але документально оформлюють як будівництво.
Позиція СБУ, яку озвучують автори: Доровська нібито інвестувала у маєток ще на етапі будівництва у 2016 році та входила до обслуговуючого кооперативу. Однак юрист із нерухомості в сюжеті каже, що ця версія не підтверджується документами: у декларації готовності об’єкта зазначено, що замовник — фізична особа, а участь кооперативу «незрозуміла».
Комерційна нерухомість у Києві
Другий об’єкт — майнові права на комерційну нерухомість у ЖК «Дельмар» на Печерську:
- у листопаді 2018 року Доровська придбала майнові права на площу майже 500 м²;
- журналісти порівнюють: житло в цьому ЖК тоді коштувало близько $1500/м², тож ринково об’єкт міг би тягнути на майже $740 тис.;
- але, за їхнім твердженням, Доровська купила його приблизно за $175 тис., тобто близько $355/м².
СБУ, як подано в сюжеті, пояснило таку ціну «проблемністю» будинку та тим, що продаж за подібними цінами нібито здійснювали і для інших. Водночас юрист із нерухомості в сюжеті називає ціну $355/м² на Печерську «вкрай малоймовірною», тим більше що будинок, за архівними фото, був майже завершений, а комерційні площі зазвичай дорожчі за житлові.
Також зазначено, що у 2021 році Доровська цю нерухомість продала.
Авто «на чотири сімки»: G-Class
Окремим елементом «стилю життя» в сюжеті називають автомобіль:
- у 2017 році Доровська придбала Mercedes-Benz G-Class того ж року випуску;
- згадуються «пафосні номери» з «чотирма сімками»;
- журналісти оцінюють нинішню середню вартість такого авто приблизно у $105 тис., додаючи, що у 2017-му вона «навряд чи була нижчою».
Підсумок майна: “ринкова” оцінка у $1,3 млн і питання про походження коштів
За підрахунком журналістів, лише за рахунок нерухомості у 2018–2019 роках дружина офіцера СБУ купила майна з ринковою вартістю близько $1,3 млн.
Позиція СБУ, яку викладає сюжет: кошти на придбання нерухомості нібито надав батько генерала — Олександр Доровський — ще у 2016 році. Журналісти зазначають, що просили назвати суму та надати підтвердження (або дані з декларацій, які стали прихованими), але ці питання, за їхніми словами, проігнорували.
У сюжеті звучить оцінка, що посилання на фінансування з боку родичів — поширена практика, яку варто перевіряти через НАЗК та правоохоронні органи, а також через аналіз декларацій: чи відображалися в них такі подарунки/внески і в яких обсягах.
Батько генерала і фармацевтична група “Здоров’я”: як активи перейшли в родину
Друга велика лінія сюжету — діяльність батька генерала, Олександра Доровського, який, як стверджують журналісти, під час великої війни став власником значних фармацевтичних активів.
У сюжеті сказано:
- з 2002 року Олександр Доровський працював директором у групі компаній “Здоров’я”, у 2018 перейшов до наглядової ради;
- за 2024 рік група отримала понад 2 млрд грн доходу;
- він публічно асоціювався з підтримкою УПЦ МП (у сюжеті це згадується як характеристика його діяльності).
Ключове: у 2023 році він став власником усієї групи «Здоров’я» саме тоді, коли правоохоронці розслідували її можливі зв’язки з РФ.
Розслідування і “російський слід”
За викладом сюжету:
- у 2022 році поліція та Офіс генпрокурора відкрили кримінальне провадження щодо можливої легалізації активів і фінансування ворожих дій;
- на той час через офшор власником групи значився бізнесмен Леонід Городніков: в українських реєстрах він проходив як громадянин Польщі, але журналісти стверджують, що насправді він — росіянин, кінопродюсер і засновник холдингу в РФ;
- його пов’язують бізнес-зв’язками з російським олігархом і членом «Єдиної Росії» Олександром Шишкіним, який у 2014 році голосував за анексію Криму та потрапив під санкції України;
- у 2023 році зв’язки між Шишкіним і Городніковим, за сюжетом, зберігалися через щонайменше дві російські компанії.
Автори зазначають: правоохоронці розглядали, що Шишкін міг бути реальним власником групи «Здоров’я», а структури бізнесу нібито підходили під критерії для націоналізації активів.
Як змінилися власники, і чому це виглядає підозріло
У сюжеті описано хронологію:
- у грудні 2022 слідство визнало активи групи «Здоров’я» доказом;
- одразу після цього, як стверджують журналісти, почали змінюватися власники, з’явилися «кіпріоти»;
- до накладення арешту на активи росіянин Городніков офіційно перестав бути власником, а кінцевим бенефіціаром став Олександр Доровський;
- у лютому 2023 суд наклав арешт на три компанії групи із сумарним статутним капіталом понад 1 млрд грн, але націоналізації, про яку думала прокуратура, не відбулося.
Далі, за сюжетом, представники компанії оперативно подали клопотання про скасування арештів, аргументуючи, що кінцевий власник — Олександр Доровський, а також тим, що проти нього нібито вводила санкції Росія (як озвучено в сюжеті). У матеріалі при цьому зауважують: РФ інколи вводила санкції не лише проти опонентів, а й проти політиків із проросійським бекграундом — і це могло бути інструментом «відбілювання».
У підсумку, за сюжетом:
- арешти скасували;
- група пройшла реорганізацію: одну юридичну особу «ліквідовують», активи «виводять»;
- у Олександра Доровського з’являється компанія зі схожою назвою, куди переходить частина торгових марок;
- за даними, озвученими в сюжеті, за цією структурою нині понад 200 торгових марок (для фармринку це критичний актив);
- частки в реорганізованих підприємствах отримав син Олександра Доровського і брат генерала — Єгор (у сюжеті названі відсотки часток у двох компаніях).
Окремо журналісти наголошують: кримінальне провадження щодо зв’язків групи з росіянами з Нацполіції передали в СБУ, і в сюжеті ставиться питання, чи не виникає тут конфлікту інтересів з огляду на те, що бенефіціаром став батько високопосадовця СБУ.
Що відповіли СБУ та сама компанія
У сюжеті наводиться відповідь СБУ: під час розслідування нібито встановили, що компанії не мають зв’язків з державою-агресором; три компанії виключили з провадження; досудове розслідування щодо них не здійснюється.
Журналісти натомість формулюють претензію, що СБУ «не помітила» реального походження Городнікова та його бізнес-зв’язків з Шишкіним у РФ під час великої війни.
Також у матеріалі наведена позиція самої групи «Здоров’я»: кримінальне провадження вони називають наслідком чуток конкурентів, а дії правоохоронців — протиправними.
На цьому тлі в сюжеті звучить думка експертки Transparency International Ukraine: різка зміна власників під час розслідування може бути стратегією заплутати слідство або уникнути додаткових дій держави, а також озвучується, що правоохоронці мали б взаємодіяти з Мін’юстом щодо можливих конфіскацій (але запити журналістів до органів, як стверджується, лишилися без відповіді).
Фінальні питання, які ставить сюжет
Сюжет завершується постановкою низки питань:
- чи інформували керівництво держави про спосіб життя та діяльність родини одного з керівників регіонального управління СБУ;
- як співвідносяться російське громадянство дружини, її іноземний бізнес та контакти з підсанкційною інфраструктурою з вимогами безпеки;
- чи могла історія з фармацевтичними активами під час слідства свідчити про використання кримінального провадження як інструменту перерозподілу активів;
- і, зрештою, «чиї інтереси насправді захищає» посадовець, з огляду на окреслені в сюжеті факти та зв’язки.
Читайте також: НАБУ вийшло на слід «двушки в Москву» Міндіча: слідство розглядає ознаки державної зради