Одним із перших гучних ударів стало влучання ракет у завод «Титан Барикади» у Волгограді в ніч на 27 червня. Це підприємство, що належить до орбіти «Роскосмосу», є одним із найзасекреченіших виробництв оборонної промисловості РФ, де відбувається повний цикл від конструювання до серійного випуску артилерійських систем та спецтехніки. Удари по таких об'єктах розглядаються як вилучення важливої інформації з процесу виробництва озброєнь. Президент Володимир Зеленський особисто підтвердив цей удар, назвавши його справедливою відповіддю.
Цілеспрямовані атаки на оборонні підприємства
У Пензі під ударом опинився науково-дослідний інститут фізичних випромінювань «Тем», який також є частиною «Роскосмосу». Це підприємство виробляє датчики для ракет «Іскандер», «Калібр» та Х-101, без яких ці ракети стають некерованими. Крім того, там виготовляються деталі для літаків Су-34, 35 та стратегічних бомбардувальників Ту-95. У Чебоксарах неодноразово атакували завод «ВНІІР Прогрес», який виробляє антени «Комета». Ці антени використовуються для захисту дронів від радіоелектронної боротьби та забезпечують точність ударів «Шахедів», «Іскандерів» та «Калібрів». За словами радників міністра оборони України, без продукції цього заводу ці види озброєнь втрачають свою ефективність.
Читайте також: Микола Тищенко в суді: справа про шантаж, 51 млн гривень та роль НАБУ
Також були уражені центри космічного зв'язку. Спершу дісталося станції «Дубна» в Московській області, яка забезпечувала урядовий зв'язок Кремля із західними столицями. Згодом було атаковано вузол біля Біломута, який вважається найпотужнішим комунікаційним центром Збройних сил РФ у центральній частині країни, пов'язаним із розвідувальним управлінням Генштабу. Порушення зв'язку такого рівня впливає на всю систему командування.
У Криму перед початком липня українські сили атакували ангари з винищувачами на аеродромі «Саки». Літаки, що перебували там, використовувалися для бомбардування українських міст керованими авіабомбами. Кожен знищений ангар означає зменшення кількості бойових вильотів та, відповідно, зменшення смертей на фронті.
Наслідки для російської економіки та логістики
Масштабні удари були завдані по нафтопереробних заводах. Зокрема, постраждали Тюменський НПЗ, Московський НПЗ, два заводи в Уфі, Оренбурзький газопереробний завод, два підприємства в Татарстані, Куйбишевські та Ярославські заводи, а також три НПЗ на Кубані. Загалом 11 нафтопереробних точок було уражено лише за один місяць, причому деякі з них розташовані на відстані понад 1000 км від українського кордону, що свідчить про глибоке проникнення в тил противника.
Наслідки цих ударів вже відчутні для пересічних громадян Росії. Виробництво бензину впало до найнижчого рівня за останні два десятиліття. Держава заборонила експорт пального, в аеропортах ввели обмеження на заправку літаків, а в окупованому Криму та на Луганщині бензин видають за картками та лімітами. Навіть у прикордонних Курській та Бєлгородській областях діє ліміт 20 літрів на машину. Після удару по заводу в Нижньокамську 10 червня компанія «Татнафта» запровадила обмеження продажу пального по всій країні.
Цікавим парадоксом стало зростання морського експорту сирої нафти до найвищого рівня з 2022 року, тоді як переробка всередині країни стала ризикованою. Однак покупців на цю сировину не вистачає, і понад 100 мільйонів барелів нафти «гойдаються» в морі. Це призводить до падіння ціни на нафту, зокрема Brent до 41-42 доларів за барель.
Загалом з початку 2026 року вже уражено 16 великих нафтопереробних заводів та терміналів. Зупинено роботу понад 40 технологічних установок, а сумарні втрати потужності перевищили 30%. У травні Україна влучила у вісім із 10 найбільших нафтопереробних заводів Росії.
Зростання інтенсивності та стратегічна спрямованість ударів
Інтенсивність ударів суттєво зросла: у червні зафіксовано понад 300 ударів середньої дальності по російських об'єктах, тоді як у травні їх було лише 210, що свідчить про зростання майже в півтора рази. Ця стабільна динаміка викликає занепокоєння у тих, хто планує ремонт зруйнованих цехів.
Реакція російської сторони здебільшого обмежена мовчанням або сухими формулюваннями про збиті безпілотники, хоча місцеві жителі фіксують численні пожежі. Губернатори регіонів підтверджують удари, але намагаються мінімізувати руйнування та кількість постраждалих, хоча ці дані часто спростовуються іншими джерелами.
«Найбільше вражає не сама кількість ударів, а те, наскільки прицільно вони лягають: ракетні датчики, навігаційні антени, зв'язок командування, пальне для фронту - це не хаотична стрільба навмання, а робота по нервових вузлах цілого організму, який тримає на собі всю війну. Коли по черзі вимикаєш всі вузли, організм не помирає одразу, але починає жити в постійному режимі аварії.» — Валентин.
Ці удари мають прямий вплив на фронт: менше датчиків для «іскандерів» означає менше точних прильотів по українських об'єктах; менше антен для «шахедів» призведе до того, що дрони не долетять до цілі; менше пального означає менше техніки, яка дістанеться передової. Кожна цифра з червневого звіту зрештою перетворюється на врятоване життя.
Ефект від таких ударів порівнюється з повільним заклинюванням величезного механізму: кожен зупинений завод, кожна обірвана лінія зв'язку додає перешкод, і машина починає функціонувати з дедалі більшими труднощами. Росія втрачає сили, що свідчить про довгострокову стратегію, спрямовану на виснаження противника. Ворог не встигає лагодити одну проблему, як виникають дві нові. Це вимагає терпіння, адже справжня перемога кується не одним ударом, а системною роботою по ключових больових точках економіки ворога.
Ця війна вийшла за межі окопів та лінії фронту, перемістившись у тил противника. Люди, які ще нещодавно жили спокійним життям, тепер стикаються з чергами за бензином та бачать дим над заводами. Це і є справжня ціна війни, яку розв'язала Росія, і саме такі удари роблять її відчутною на кожному кроці.
Читайте також: «Велика нафтова держава» пробила чергове дно: Росія офіційно купує пальне в Азії! Що сталося?