Під час зустрічі з прем'єр-міністром Ірландії Міхалом Мартіном, Зеленський підтвердив, що Федоров «в команді», і зазначив, що йому було запропоновано кілька посад, серед яких – віце-прем'єр з військових новацій. "Це дуже важливо, тому що повинна бути координація новацій з керівництвом Міноборони, з керівництвом, з головкомом нашої армії, з президентом. Все це можна робити і повинні робити кожного дня", – заявив Зеленський, підкреслюючи важливість цієї ролі для синхронізації військових розробок.
Аргументи Федорова та реакція суспільства
Джерела та український політикум повідомляють, що Федоров прагне повернутися до Міноборони, оскільки він провів на цій посаді лише шість місяців, увійшов у курс справ і тепер готовий повноцінно реалізувати свої плани. Його аргументація полягає в тому, що він вже має необхідний досвід та розуміння процесів у відомстві, що дозволить йому ефективніше виконувати поставлені завдання.
Водночас, за результатами опитування групи «Рейтинг», 72% українців підтримують Федорова на посаді міністра оборони і не розуміють причин його відсторонення. Це створює суспільний тиск на владу та ставить президента Зеленського у складне становище. Критики вважають, що таке рішення влади виглядає нелогічним, оскільки Федорову довіряють позицію віце-прем'єра, але не бажають бачити на чолі оборонного відомства, де він вже мав досвід роботи.
Виникає питання, чим зумовлене таке рішення, і що саме приховує влада, не надаючи Федорову повноважень міністра оборони, незважаючи на його досвід та суспільну підтримку. Це створює атмосферу недовіри, яка є вкрай небезпечною в умовах повномасштабної війни.
Потенційні сценарії розвитку подій
Аналітики вважають, що рішення про призначення на посаду міністра оборони може бути не остаточним. Президент Зеленський, ймовірно, ще не завершив процес обдумування ситуації та пошуку консенсусу з Федоровим. Можливий компромісний варіант, за яким Федоров погодиться працювати на посаді віце-прем'єра з розширеними повноваженнями, співпрацюючи з новими керівниками Міноборони, такими як генерал Драпатий. Проте, якщо Федоров наполягатиме на поверненні до Міноборони, це може поставити під сумнів його політичні амбіції поза виконавчою владою.
Ситуація ускладнюється тим, що вибори в Україні не проводяться вже тривалий час, а суспільство, попри війну, висловлює свою позицію через протести та публічні обговорення. Президенту доводиться діяти в рамках логіки та довіри з суспільством, оскільки пряме ігнорування громадської думки може мати негативні наслідки. Ключове значення має чітка артикуляція рішень влади перед суспільством та наявність компетентного, логічного обґрунтування для будь-яких кадрових змін.
Наразі спостерігається процес дозрівання рішення, і не виключено, що будуть запропоновані нові варіанти, які задовольнять обидві сторони. Найбільш логічним сценарієм видається завершення Федоровим розпочатої ним справи в Міноборони, можливо, за умови певних вимог з боку президента щодо реформування відомства. Остаточне призначення міністра оборони відбувається за поданням президента Верховною Радою, що вимагає взаємодії та погодження між гілками влади.