Це вже четверта керівна посада для Рустема Умєрова за останні чотири роки. Раніше він очолював Фонд державного майна, Міністерство оборони, а також був секретарем Ради національної безпеки і оборони. Три останні посади безпосередньо пов'язані з оборонною сферою, що ставить під сумнів доцільність призначення його на чолі розвідувального органу.
Кадрова політика влади: лояльність понад усе
За словами Ярослава Железняка, ключовим критерієм для кадрових призначень в чинній українській владі є лояльність. Якщо людина лояльна до керівництва, вона отримує високі посади, незалежно від професійних якостей чи відповідності посаді. Це призначення Рустема Умєрова, на думку нардепа, є черговим підтвердженням цієї тези, і не буде останнім у його кар'єрі.
Президент Зеленський, коментуючи призначення, наголосив, що Україна вийшла на новий рівень співпраці з партнерами, зокрема зі Сполученими Штатами, щодо довгострокового фінансування. Він очікує, що Умєров матиме більше можливостей займатися питаннями дипломатії, оборонки та переговорів про завершення війни. Однак, як зазначає Железняк, призначення людини на посаду керівника розвідки для того, щоб вона займалася нерозвідкою, виглядає парадоксально.
Суть роботи СЗР та нова роль Умєрова
Служба зовнішньої розвідки України – це орган, який займається збором та аналізом розвідданих про воєнні, воєнно-політичні, технічні та економічні загрози державі, а також протидією терористичним загрозам і контррозвідувальною діяльністю. Ці функції суттєво відрізняються від того, чим, за словами Президента, має займатися новий керівник: дронові угоди, екологія, гендерна рівність, боротьба з корупцією та мирні переговори.
Механізм роботи в органах, які очолює Умєров, зазвичай полягає в тому, що основну роботу виконують його заступники. Так само, ймовірно, буде і в СЗР. Железняк не очікує кардинальних змін у роботі служби, але вказує на зміни у формальному оформленні: табличка з ім'ям нового керівника та напис на його візитці. Посада керівника СЗР залишалася вакантною майже рік після переведення попереднього керівника до ГУР.
«Україна вийшла на новий рівень співпраці з партнерами. Фнормат дрон дає довгострокове фінансування і очікування, що воно буде від Сполучених Штатів. І Меров мав, знову ж таки, цитую, більше можливостей займатися саме такими питаннями одночасно дипломатії та оборонки, а также процесом перемовин із Сполученими Штатами і щодо закінчення війни.» — Володимир Зеленський (цитується Ярославом Железняком).
Сергій Рахманін, член комітету Верховної Ради, називає Рустема Умєрова українським «Вітковим» – спецпосланцем президента Зеленського. Він виконує роль «уповноваженого листоноші», доносячи меседжі від президента до партнерів і назад. При цьому, він не вирішує ключових питань самостійно, а лише передає інформацію. Президент, схоже, вважає такий підхід ефективним, оскільки Умєров є безвідмовним і працездатним перемовником, чиї аргументи не завжди зрозумілі іншим учасникам перемовин.
Кадрові парадокси та ефективність розвідки
Призначення Умєрова на посаду керівника СЗР під час війни, після керівництва Міністерством оборони та Радою нацбезпеки, викликає аналогії з грою в карти, коли гравця, який добре грає в одну гру, пересаджують за шахівницю, не переконавшись, що він знає правила. Ефективність розвідки залежить від довіри Верховного головнокомандувача, занурення керівника у службу та бюджету. Призначення Умєрова, на думку автора, ставить під сумнів перші два чинники, а президент, схоже, не вважає СЗР пріоритетним органом.
Якби президент хотів делегувати подібні повноваження, логічніше було б створити окрему посаду спеціального посланця чи радника, а не використовувати для цього керівні посади в силових структурах. Це дозволило б призначати відповідальних за конкретні переговорні процеси, не ставлячи під загрозу функціонування важливих державних органів.
Крім того, згадується минула участь Умєрова у справі щодо судді-спікера Маркіяна Дмитрасевича (якого в транскрипті названо «Мідічем»), що, м'яко кажучи, не створило йому позитивного іміджу. Однак, це не стало перешкодою для його призначення на нову посаду. Це свідчить про те, як президент Зеленський оцінює роль осіб, причетних до подібних скандальних історій.