За словами близьких, Олексій Юков був людиною, яка відчувала відповідальність за інших, особливо за своїх побратимів та родини загиблих. Він докладав максимум зусиль, аби повертати тіла полеглих воїнів додому, даючи можливість рідним попрощатися та гідно провести їх в останню путь. Ця робота, яка для когось може здаватися просто «збиранням трупів», насправді, за словами його дружини, була «збиранням душ загиблих».
Місія повернення полеглих воїнів
Сім'я та друзі Олексія Юкова відзначають його особливу позицію як «провідника між межею життя і смерті». Його діяльність була не просто пошуком, а наданням надії родинам загиблих, що вони зможуть повернути своїх близьких. Олексій демонстрував щирість та самовідданість у своїй справі. Його дружина зазначила, що навіть за таких обставин, як загибель сина, він допомагав їй у час хвороби, а також підтримував чоловіка. Він любив жартувати, навіть використовуючи чорний гумор, який допомагав справлятися з важкою реальністю.
Під час церемонії прощання з Олексієм Юковим, яка пройшла у Києві, багато людей зібралися, щоб віддати йому шану. Його дружина висловила гордість за те, що була його дружиною та матір'ю його доньки, і закликала нести його «вогонь» — прагнення до справедливості та поваги до полеглих. Вона наголосила на важливості поваги до мертвих та низько вклонилася всім, хто бореться за Україну, хто втратив близьких та свою землю.
Втрата та пам'ять
Олексій Юков загинув під час виконання завдання, підірвавшись на протитанковій міні. Його загибель стала тяжким ударом для родини, особливо для його дружини, яка змушена бути сильною, що є надзвичайно складним завданням для жінки. Втрата близької людини, батька та захисника, залишає глибокий слід у серцях тих, хто його знав і любив. Пам'ять про його подвиг та самовіддану працю, спрямовану на повернення загиблих воїнів, житиме в серцях українців.