У цей період відбувалася боротьба за ключові елементи національної ідентичності та державного устрою. Особливо гостро стояло питання щодо мови, символіки та права власності на землю. Ці дебати призводили до значних політичних суперечок у парламенті. В одному з епізодів, коли обговорювалися питання, пов'язані з національною символікою, ліві сили не наполягали на своїх вимогах, хоча, як зазначається, це було б доречно. Це свідчило про складність пошуку консенсусу та наявність протилежних поглядів щодо майбутнього України.
Стратегія Мороза та спірні статті
Народний депутат Олександр Мороз застосував стратегію, яка мала на меті уникнути одразу ж бурхливої реакції зали щодо вступних положень, які стосувалися українського народу та самовизначення нації. Він вирішив розпочати розгляд з менш контроверсійних статей. Однак, чотири спірні питання, які не могли узгодити протягом доби – мова, символіка та приватна власність на землю – зрештою пройшли у редакції, яка відповідала інтересам «державницького крила» парламенту. Натомість, статті, що стосувалися Криму, були ухвалені в редакції, запропонованій кримськими комуністами.