Обмеження калорій без дефіциту мікро- та макронутрієнтів є одним з найбільш відтворюваних результатів у біології старіння, який доведено продовжує життя багатьом модельним об'єктам, від черв'яків до мишей. Навіть на людях, експеримент CALERIE 2.0 показав втрату ваги, покращення метаболічних маркерів та уповільнення біологічного старіння. Однак, постійне довічне обмеження калорій є надзвичайно складним для дотримання, що стимулює пошук простіших методів, таких як інтервальне голодування.
Інтервальне голодування: різні підходи
Інтервальне голодування (ІГ) обмежує не кількість їжі, а час доступу до неї. Найпопулярнішими є такі методи: дієта 16:8 (8 годин для прийому їжі, 16 годин голодування), раннє обмеження харчування (останній прийом їжі до 15-16 години), 5:2 (два дні на тиждень жорстке обмеження калорійності) та годування через день (24 години їсти, 24 години голодувати). Найсуворішим є пролонговане голодування тривалістю до доби і більше, дані щодо якого обмежені.
Ідея ІГ полягає в тому, що стиснення часового вікна прийому їжі або автоматично призводить до меншого споживання калорій, або надає бонус від тривалих перерв між їжею, незалежно від загальної кількості спожитих калорій. Саме ця друга версія є предметом наукових суперечок, адже якщо вона правдива, ІГ є самостійним втручанням. Якщо ні – це лише зручний інструмент для досягнення дефіциту калорій.
Механізми старіння та вплив голодування
Процеси старіння пов'язані з дисбалансом між режимом росту клітин (активується mTOR при надлишку поживних речовин) та режимом ремонту (активується AMPK при дефіциті енергії). З віком клітини можуть «застрягати» в режимі росту, тоді як процеси відновлення, що продовжують життя, пригнічуються. Голодування та обмеження калорій сприяють активації режиму ремонту, стимулюючи самовідновлення клітин.
Класичні експерименти з обмеженням калорій на гризунах, де тварин годували раз на день, фактично були експериментами з інтервальним голодуванням. Нові дослідження 2017-2022 років, які розділили ці фактори, показали: обмеження калорій підвищило тривалість життя на 10%, тоді як поєднання обмеження калорій з періодами голоду понад 12 годин (особливо під час активної фази доби тварини) збільшило цей показник до 35%. Це свідчить про те, що як калорійне обмеження, так і періоди голоду, разом з правильним часом доби, сприяють довголіттю.
Однак, фізіологія мишей суттєво відрізняється від людської. Те, що для миші є довгим періодом голодування, для людини може бути майже незначним. Особливо це стосується харчового транзиту та метаболізму. Дослідження на мавпах, наших найближчих родичах, знову ж таки, показали неоднозначні результати. Розбіжності в протоколах (контрольна група, склад дієти, вік початку обмеження) ускладнювали інтерпретацію, але позитивні результати завжди були пов'язані з інтервальним голодуванням.
Інтервальне голодування у людей: дослідження та висновки
Порівняльні дослідження інтервального голодування та класичного обмеження калорій у людей не виявили статистично значущих переваг ІГ. Експерименти, де однакова кількість калорій розподілялася по-різному у часі, показали схожі результати щодо втрати ваги та покращення інших показників. У дослідженнях, де застосовувалося голодування через день, відзначався вищий відсоток відсіву учасників, що свідчить про складність дотримання такого режиму.
Найбільші мета-аналізи показують, що вплив ІГ на вагу подібний до обмеження калорій, з незначною перевагою лише в одному форматі (голодування кожен другий день), який не досяг клінічно значущої різниці. Автори досліджень припускають, що ефективність ІГ може полягати в його простоті, що психологічно полегшує дотримання режиму та допомагає досягти дефіциту калорій. Тобто, ІГ є інструментом для досягнення дефіциту, а не самостійним втручанням.
Важливо зазначити, що жодного рандомізованого випробування з кінцевою точкою у вигляді тривалості життя людей, пов'язаного з ІГ, не проведено. Показники, такі як вага та біохімічні маркери, не є прямою мірою довголіття. Щодо ризику розладів харчової поведінки, дані неоднозначні: ІГ може бути привабливим для людей зі схильністю до обмежень, але не викликає їх на порожньому місці у здорових людей.
Аргумент про мінімізацію піків глюкози за допомогою ІГ не має достатніх наукових підтверджень для здорових людей. Фізіологічні підйоми глюкози є нормою. Однак, для людей з діабетом чи інсулінорезистентністю контроль рівня глюкози є критично важливим. При цьому, пропуск сніданку, на відміну від вечері, може негативно впливати на метаболізм глюкози та запалення, а також підвищувати ризик серцево-судинних захворювань.
На завершення, обмеження калорій сприяє довголіттю, а харчування без обмежень – ні. Інтервальне голодування є зручним інструментом для досягнення цього обмеження, але не має окремої магії. Важливо не переїдати, знайти свій оптимальний режим харчування, який включає повноцінний раціон та, бажано, сніданок, але без надмірних обмежень, які можуть мати негативні наслідки.