За словами бійців, назва «Група-200» виникла як жарт, коли командир збору розвідки другого батальйону, друг і кумир багатьох, Ройс, постійно отримував завдання вести в бій 10 бійців. Ця ситуація настільки втомлювала його, що одного разу, коли черговий раз прозвучало «Ройс, ти 10 чоловік», інший боєць пожартував: «Ага, хоч би сказав вже «Ройс, його група 200». Цей жарт настільки розвеселив усіх, що згодом підрозділ почали офіційно називати «Група-200».
Від жарту до бойового ордену
«Група-200» — це не просто військовий підрозділ, а, за їхніми словами, «військово-лицарський орден». Ідея його створення виникла з бажання формалізувати особливе ставлення до тих, хто демонструє виняткову відвагу та професіоналізм. Бійці підкреслюють, що вороги їх «ненавидять», адже вони воюють там, де це найважче, демонструючи повну самовіддачу. Навіть у полоні, коли вони стикаються з «групою 200», їх не скаржаться, а навпаки, висловлюють подяку.
Символом групи став впізнаваний логотип — смайл з відірваною головою, який бійці стилізували по-сучасному, перетворивши його на емодзі. Цей символ, за їхніми словами, має «тонку відсилку» до естетики військової форми та геральдики, яка, на їхню думку, була «найгарнішою» у військах Вермахту, хоча самі вони категорично відкидають будь-яку націонал-соціалістичну ідеологію, проти якої воюють.
Перша партія шевронів «Групи-200» прибула саме під час штурму Дробишевого на Лиманському напрямку. Отримання заповітних патчів виявилося не менш драматичним, ніж сам штурм: для цього довелося подолати 2 км відкритого поля під обстрілами. Один з епізодів, що запам'ятався, — це вибух снаряда поблизу берега річки, який повністю облив бійців брудною водою та болотом, що спершу викликало сміх, але швидко переросло в серйозну бойову ситуацію.
Випробування війною та втрати
Бійці «Групи-200» неодноразово стикалися з надзвичайно важкими бойовими завданнями та втратами. Один із найтрагічніших епізодів, розказаних у транскрипті, — це штурм, під час якого загинув близький друг оповідача. Після вибуху снаряда, що залишив величезну яму, його знайшли без ознак життя, хоча серце ще билося. Незважаючи на боротьбу, врятувати його не вдалося. Ще одного побратима, Кирпича, знайшли через два дні після того, як він зник під час вибуху. Ці втрати змушують замислюватися про наслідки чорного гумору, але, водночас, бійці усвідомлюють, що це — війна, і назва підрозділу не має до цього жодного стосунку.
Згадується й оборона позицій навесні, коли ворог висадив десант і закріпився на територіях суміжників. Перед «Групою-200» постало завдання штурмувати ці позиції та вибити противника. Через втому командира, завдання взяв на себе оповідач. Нічна операція, названа «нічним джихадом», виявилася надзвичайно складною через погану видимість. Застосування тактики, схожої на «шахматку» з комп'ютерної гри, де бійці діяли за чіткими командами, дозволило успішно виконати завдання, але наголошується на вирішальній ролі довіри між командуванням та особовим складом.
В одному з епізодів, після переговорів, командир взводу противника відмовився здаватися, посилаючись на свою «класність» та «російськість». Після цього один постріл вирішив його долю, а 14 солдатів, що залишилися, здалися в полон. Бійці «Групи-200» підкреслюють, що їхній успіх — це результат бездоганної злагодженості та взаємодовіри.
«Раптор» і майбутнє «ордену»
Один із бійців, згадуючи про свою незвичайну мотивацію, пов'язав її з прізвиськом «Раптор», яке йому дали за специфічну реакцію на чорний гумор. Минулого року він офіційно змінив своє прізвище на «Раптор», плануючи створити «раптарну династію». Це демонструє, наскільки глибоко образи та символи вкорінюються у свідомості військових, стаючи частиною їхньої ідентичності.
Мрією оповідача є створення на офіційному рівні в Україні «військово-лицарського ордену двохсотників». Він веде детальну таблицю членів цього «ордену», станом на момент розповіді в ній було 176 чоловік, з яких 37 загинули. Це свідчить про прагнення зберегти пам'ять про загиблих побратимів та увічнити їхній подвиг.
«Ми вже не такі, як були 80 років тому. Ми готові вас відкохати вас з усієї сили, з усіх калібрів та по всім фронтам.» — З нагоди Дня закоханих, бійці «Групи-200».