На початку вторгнення, коли російські війська стрімко просувалися, українські захисники та добровольці Снігурівки зіткнулися з нерівними силами. Бракувало озброєння, однак, попри це, вдалося організувати блокпости та чинити опір. Окупанти, незважаючи на чисельну перевагу, не одразу змогли захопити місто, частково через те, що неправильно оцінювали сили оборони, вважаючи, що їх значно більше. Цей період характеризувався постійними боями, зокрема на Каховському та Херсонському напрямках, де вдавалося захоплювати перші серйозні трофеї, такі як БМД.
Перші дні вторгнення та оборона міста
На самому початку повномасштабного вторгнення російські війська, не знаючи добре місцевості, заїжджали вглиб міста, але згодом були зупинені або відтіснені українськими силами. Незважаючи на відсутність належного озброєння та бронежилетів, мешканці самотужки добували необхідне спорядження. Вони організували цілодобове чергування на блокпостах, спільно з військовими та добровольцями. Бої за Снігурівку були запеклими, а втрати з обох сторін значними. Загарбники намагалися оточити місто, використовуючи колони техніки, що рухалися з боку Давидів Бріду та Калінінська.
Важким випробуванням для Снігурівки став авіаудар 14 березня, який припав на символічну дату звільнення від німецько-фашистських загарбників. Цей обстріл призвів до численних поранених та контужених, рятувальники цілодобово діставали людей з-під завалів. Російська армія, за словами свідків, використовувала тактику, що передбачала обстріли житлових масивів, а не лише військових об'єктів. Навіть у перехопленнях зв'язку окупанти обговорювали значні втрати, що свідчило про ефективний спротив українських сил.
Період окупації: терор, репресії та опір
Після захоплення міста окупанти встановили жорсткий контроль. Особливо жорстокими були обшуки та переслідування тих, хто мав відношення до української армії, зокрема територіальної оборони. Загарбники вилучали списки, проводили допити, тиснули на психіку мешканців. Згадуються випадки, коли поранених та хворих змушували виходити на вулицю для перевірки документів, а медичні установи обшукували. Попри це, мешканці намагалися приховувати інформацію, змінювати прізвища, щоб захистити себе та своїх близьких. Згодом почалися погрози з боку ФСБ, що свідчить про посилення репресивних заходів.
Під час окупації місто зазнало значних руйнувань. Російські війська використовували зерновози, переобладнані під міномети, для обстрілів житлових кварталів, намагаючись створити вигляд, нібито це робить українська армія. Це було частиною інформаційної війни та спробою дискредитувати ЗСУ. Місцеві мешканці, які розуміли цю тактику, відрізняли, хто саме стріляє. Окупанти, відступаючи, намагалися приховати свої втрати, вивозячи тіла загиблих КАМАЗами. У підвалах, де проживали окупанти, виявлялися гільзи, що свідчило про часті внутрішні перестрілки, а не бої з українськими силами.
Снігурівка, будучи важливим логістичним вузлом та військовим плацдармом, мала стратегічне значення. Це дозволяло росіянам контролювати підходи до Херсона. Саме тому вони так завзято утримували місто. Після звільнення виявилося, що під час окупації багато місцевих мешканців активно допомагали українському спротиву, надаючи інформацію про розташування та переміщення ворожих формувань. Ця співпраця, попри ризик, була ключовою для багатьох успішних операцій.
Звільнення Снігурівки та наслідки
Наприкінці серпня – жовтні 2022 року розпочався масовий вивіз техніки та майна окупантами, що свідчило про їхній неминучий відступ. 10 листопада 2022 року Снігурівка була офіційно звільнена. Мешканці, які пережили окупацію, розповідають про моменти радості та полегшення, коли український прапор знову майорів над містом. Однак, наслідки вторгнення, включаючи зруйноване житло, знищену інфраструктуру та психологічні травми, залишаться надовго. Багато хто зазначає, що зрадники з місцевих жителів, які співпрацювали з окупантами, також будуть нести відповідальність за свої дії.
Українські військові, які брали участь у звільненні, зазначають, що місто було сильно укріплене, а ворог боявся прориву. Вони планували зачистку, розуміючи, що Снігурівка була першою лінією оборони. Попри тривалу присутність росіян, місцеві жителі, загартовані досвідом Донбасу, чітко відрізняли, хто саме стріляє. Після звільнення стало відомо про випадки, коли російські солдати зверталися до місцевого стоматолога по допомогу, але лікар, попри професійний обов'язок, відчував люту ненависть до ворога. Звільнення Снігурівки стало важливим кроком у звільненні Херсонщини.