| Будівництво біоелектростанції в Іванкові на Київщині |
Мільярдні інвестиції в спорудження біоелектростанції в Україні, за підрахунками, окуповуються за чотири роки. Однак бажаючих виробляти електроенергію з відходів в країні не так багато.
Проаналізувавши ринок сировини, ретельно вивчивши закон про "зелений тариф" власник та голова ради директорів компанії EIG Engineering Олексій Бутенко вирішив побудувати в Україні першу мережу повноцінних електростанцій. Потужністю у 100 МВт, за планами, вони працюватимуть на відходах деревини та сільського господарства в Чернігівській, Рівненській, Львівській та Івано-Франківській областях. "Ми збираємося використовувати дерев’яні гілки, пеньки, все що йде у відходи, або спалюється як сміття, бо його немає де зберігати. Ми закуповуватимемо цю сировину по 20 доларів за тонну. А тут десять мільйонів квадратних кілометрів лісу - найбільший показник у Європі", - каже Бутенко.
Свою першу біоелектростанцію з запланованих п’яти бізнесмен планує запустити на початку листопада у в селищі Іванків Київської області. Зараз тривають завершальні будівельні роботи. Її потужність становитиме 18 МВт. На її зведення компанія EIG Engineering витратила власних 16 мільйонів доларів. Ще 15,5 мільйонів євро на завершення електростанції виділив Європейський банк реконструкції та розвитку (ЄБРР). "Відходи деревини, які просто гниють, тепер можна ефективно використовувати для зменшення енергозалежністі", - прокоментував Deutsche Welle провідний радник ЄБРР Антон Усов.
"Контроль на 101 відсоток"
Оскільки північна частина Іванківського району входить в Чорнобильську зону відчудження, затверджуючи фінансування проекту, головною вимогою ЄБРР було дотримання всіх екологічних показників.
Крім того, як каже Усов, зважали і на радіологічний контроль відходів деревини, які використовуватиметься для спалювання на біоелектростанції. "Наш природоохоронний відділ ретельно все перевіряв перед тим, як ми погодилися фінансувати цей проект. Відходи, які використовуватимуть на біостанції – це відходи комерційної деревини, яка законтрактована для поставок в країни ЄС, відповідно там є ретельний радіологічний контроль за цією деревиною і є на це підтверджуючі сертифікати", - зазначив радник ЄБРР.
На електростанції, за планами, постане і власна радіологічна лабораторія, яка перевірятиме кожну партію сировини, а сучасний екологічний фільтр, який компанія купила у Фінляндії дозволить після спалювання відфільтрувати найменші частинки викидів в атмосферу. "Ми контролюємо ситуацію на 101 відсоток", - наголошує Бутенко. Він зізнається, що забезпечення екологічності обійшлася в чимало суму, однак "воно того варте", впевнений бізнесмен.
Прості розрахунки
Всю вироблену електроенергію компанія EIG Engineering продаватиме у мережу за "зеленим тарифом". "Ми повернемо свої інвестиції за чотири роки. Держава електроенергію у нас куплятиме в 2,6 разів дорожче, ніж в іншого виробника, бо це "зелений тариф". Також ми звільнені від великої кількості податків", - зазначив Бутенко, додавши, що все обладнання ввозилося без мита і ПДВ. Підрядник матиме і пільги у сплаченні податку на землю.
Однак попри на перший погляд комфортні умови ведення "зеленого" енергетичного бізнесу, в Україні лише три, не враховуючи біоелектростанції компанії EIG Engineering, виробляють електроенергію з біомаси і продають її в загальну електромережу за "зеленим" тарифом. Бутенко пояснює це тим, що для початку біоенергобізнесу в Україні потрібні чималі інвестиції. Однак комерційні банки не охоче кредитують цей сегмент. Окрім цього, наголошує бізнесмен, нещодавно в законі про "зелений тариф" з’явилися зміни про "національну складову" для зведення об’єктів альтернативної енергетики. Це означає, що половина обладнання для установок на біомасі з літа наступного року має бути українською.
Натомість більшість національних підприємств не випускають у достатній кількості необхідного для альтернативної енергетики обладнання, тож мало хто за таких умов готовий на інвестиції у біоенергобізнес, констатує Бутенко. Його компанія вирішила цю проблему домовившись з індійським виробником великогабаритних турбін, яка погодилася виробляти дещо із запчастин в Україні.