| Дуже коротка історія ісламу |
Іслам - наймолодша з трьох авраамічних релігій, що з'явилася на півтори тисячі років пізніше за іудаїзм і на шість століть пізніше за християнство. Ця релігійна версія була створена арабом з клану курайшитів, жителем Мекки Мохаммедом ібн Абдаллахом на прізвисько Куций (цю ненависну йому кличку Мохаммед отримав за власну бездітність).
Мохаммед народився в 570 році, залишився без батька ще до свого народження, в шість років втратив матір і вів сумне сирітське життя. Про нього мало хто дбав, хіба що родичі. Освіти ніякої не отримав, читати й писати не навчився, хорошим воїном теж не став, зате досяг успіхів у торгівлі. Незабаром миловидного і скромного юнака примітила багата вдова Хадіджа, яка була старша за нього на п'ятнадцять років. Вона послала до Мохаммеда сватів, і той, природно, довго не роздумував. Так він отримав у своє розпорядження не тільки кошти, а й, мабуть, надійного друга і порадника. За життя Хадіджі він жодного разу їй не зрадив, завжди ставився до дружини з любов'ю та повагою.
Коли Мохаммеду виповнилося сорок років, він повідомив, що до нього став являтися архангел Гавриїл і зі словами Господа. Послання в основному являли собою досить наївний переказ Старого і частково Нового завіту (благо, з іудаїзмом і християнством араби були досить непогано знайомі). Послання були насичені східним красномовством і глибокодумними міркуваннями про злободенні події тодішньої Мекки. Ці слова Мохаммед передавав громаді й надиктовував секретарям – так, власне, й був створений Коран. Громада, природно, спершу підняла Мохаммеда на сміх, проте потім, коли пророк усіх дістав, його врешті-решт вигнали з міста. Але було вже надто пізно: до того часу Мохаммед встиг зібрати навколо себе достатньо прихильників.
Варто зазначити, що пророків у Мецці було тоді чимало. Власної повноцінної релігії у арабів не було, і в храмі Кааби тоді стояло понад триста статуй найрізноманітніших божеств. При цьому іудейський та християнський вплив у останні століття все більше брав гору над чистим язичництвом, отже охочих навести тут порядок було достатньо. Та Мохаммед виявився найбільш красномовним, наполегливим і талановитим з-поміж усіх інших. Після низки кривавих сутичок з мекканцями він увійшов у місто переможцем, пустив під ніж усіх огудників (особливо він не любив поетів, що складали пасквілі на адресу його особи), оточив себе юрбою фанатично відданих прихильників, одружився на дев’яти (за іншими відомостями - на 11, 18 і навіть 25) жінках і дівчатах з найвпливовіших кланів і заходився будувати нове суспільство. Він правив, винищуючи ворогів і радуючи співгромадян усе новими приписами та законами, які представляли собою химерне поєднання традиційних арабських норм, законів Мойсея, вимог розсудливості та особистих уподобань пророка (наприклад, він був неймовірно гидливий і охайний, так що особиста гігієна стала однією з найважливіших складових ісламу). У 632 році Мохаммед помер, створивши до того часу потужну ісламську громаду. До Корану (текстів, продиктованих безпосередньо Мохаммедом) була додана Сунна - спогади про слова й діяння пророка, записані зі слів його родичів і близьких. Обидва ці джерела вважаються основою ісламу.
На даний момент в світі проживає приблизно півтора мільярда мусульман.
Чи є іслам виключно релігією?
Іслам - це комплекс уявлень про світ, державний та соціальний устрої, а також юридична система і звід етичних норм. Жодна релігія в світі, навіть християнство, ніколи так потужно не регулювала суспільне життя та державну систему. Тому противники ісламу завжди вказують на його небезпечну особливість - неготовність залишатися чистою вірою, безплотною ідеєю, яка може прижитися в будь-якому середовищі і пристосуватися під нього. На жаль, будь-який справжній мусульманин погодиться з тим, що найбільш правильний спосіб життя в будь-які часи - уклад напівкочових арабів VII століття, бо жодних модернізацій і реформацій в ісламі не передбачено: Коран і Сунна дані один раз і назавжди, їх можна намагатися тлумачити на новий лад , але не можна з ними сперечатися.
«Боже милий, яка дикість!» - вигукує цивілізований світ, дивлячись, як в Пакистані розбивають черепи грішниць камінням, а в Саудівській Аравії забивають палицями кімнатних собачок.
«Не вам вирішувати, що є дико, а що ні», - говорить у відповідь ісламський світ, ретельно вимиваючи закривавлені руки.
У них є Книга, у них є закон, а у нас - лише добрі наміри. І якщо в законі сказано, що будь-яка людина, що поширює хулу на іслам, повинна померти, то європейській цивілізації тільки й залишається, що ховати Тео ван Гогів і Салманів Рушді, засуджувати данських карикатуристів і надсилати жалібні петиції до Ірану про те, як погано вішати маленьких дітей на підйомних кранах.
Помірного мусульманина бути не може. Якщо він помірний - він не мусульманин. Той, хто відмовляється кинути камінь в перелюбницю, порушує прямий наказ пророка. Не варто забувати, що «іслам» означає «покору».
Що заборонено мусульманину
1. Їсти свинину, а також м'ясо будь-яких хижих тварин і птахів
Усіх інших тварин їсти можна, але тільки за умови, що кожну конкретну не вбило струмом або дубиною, а закололи, промовляючи при цьому ім'я Аллаха. Але є й застереження: на людині немає гріха, якщо вона не знає, що випадково з'їла не неналежну їй чи неправильно вбиту тварину. Існує спеціальний хадис аль-Бухарі, який стверджує, що мусульманин не повинен питати іновірців про походження поданого йому м'яса, досить просто прошепотіти про себе «бісмілляхі» і їсти що завгодно зі спокійною совістю. Тому, якщо за столом сидить мусульманин, не треба, навіть з найкращих почуттів, із криком «Вам це не можна! Там свиня!» видирати у гостя з рота ковбасу або холодець. Після такого інформування він вже буде змушений харчуватися виключно всілякою редискою, докірливо поглядаючи на хазяїна.
2. Пити вино
Мохаммед не відразу повідомив співвітчизників про повну заборону вина. На початку своєї творчої діяльності в ранніх сурах він лише натякав на небажаність його споживання. Але, закріпившись у Медіні, він вже в повний голос обізвав будь алкогольні напої «мерзотою з діянь шайтана» і наклав на них абсолютне табу. Відомий його вислів про те, що перша крапля вина губить людину, і довгий час мусульманські алкоголіки дуркували, демонстративно виливаючи першу краплю вина з чарки і зі спокійною душею виливали в себе всю решту. Але богослови середньовіччя засудили цей звичай. Зараз у більшості мусульманських країн продаж і споживання спиртного повністю заборонені. Наркотики, які відносяться до «п’янких», так само.
3. Дивитися на жіноче тіло, за виключенням обличчя і кистей рук
Якщо тільки ця жінка не доводиться тобі дружиною, сестрою, донькою чи матір'ю.
4. Відвідувати громадську лазню і носити шорти
Не тільки жіноче, а й чоловіче тіло (щоправда, всього лише від пупка до колін) вважається «авратом» - забороненим для інших, якщо тільки ця людина не твій кровний родич. Дивитися на цю непристойність категорично заборонено, до того ж необхідно й самому ховати свій сором від сторонніх очей.
5. Тримати вдома собак
Їхня слина, шерсть і відбитки лап вважаються нечистими й такими, що оскверняють і людину, і її одяг. Оскільки кожен мусульманин зобов'язаний п'ять разів на день молитися в благопристойному вигляді, собака в будинку, природно, свідчить про те, що її господарем може бути тільки безбожник, чиї молитви недійсні: адже мікрочастинки слини і вовни неможливо вивести. Тому в шаріатських країнах за утримання собак цілком можна опинитися у в'язниці за звинуваченням у «образі ісламу». В Ірані й Саудівській Аравії, наприклад, регулярно проводять рейди з вилову таємних собачників. А у Великобританії поліцейським собакам доводиться надягати гумові чоботи, якщо їхня робота потрібна для огляду мечетей або мусульманських квартир.
6. Одружуватися на язичницях
Бажано одружитися на мусульманці, але чоловікам шлюби дозволені також з представницями «людей Книги», тобто з юдейками і християнками (в той час яку жінка-мусульманка може вийти тільки за мусульманина). Атеїстки і язичниці дружинами мусульманина стати не можуть.
7. Грати в азартні ігри
Вони також є сатанинською мерзотою, що ображає іслам. При цьому мова йде не тільки про гру на гроші (природно, усілякі казино та лотереї в ісламських країнах заборонені категорично). Часто на розгляд про заборону потрапляють ігри, в які можна грати без грошей, - наприклад, нарди або шахи. Щодо цього питання досі точаться суперечки, але поки в більшості країн вони не заборонені - за умови, що гравці не спізнюються на намаз, «не втрачають самоконтроль у розпалі гри» і не грають під час священного місяця посту - Рамадану.
8. Давати гроші в борг під відсоток
На цю тему пророк, свого часу зазнавши проблем від жадібності позикодавців, висловився категорично: ті, хто дає гроші під відсоток, горітимуть у незгасаючому вогні. У зв'язку з цим і недивно, сучасна ісламська банківська справа є неймовірно заплутаною штукою, де прийнято вважати кредитора учасником торгової угоди, де всі вкладники банку є торгуючими сторонами, які спонсорують конкретні операції в дольовій участі і де сам чорт ногу зломить, намагаючись потім розібрати, кого з учасників цієї вакханалії він має право забрати в пекло, а хто все ж примудрився лишитися чистим перед вимогами шаріату.
9. Носити шовковий одяг, золото і срібло
У Сунні наведені слова пророка про те, що шовк, срібло і золото є «харам» (забороненим) для чоловіків його умми (жінкам ці надмірності дозволені за умови, що ті не будуть «бентежити ними сторонніх»). Персні й кільця мусульманин може носити тільки сталеві. Золотими й срібними запальничками й ручками він також користуватися права не має.
10. Вищипувати брови
Більше того, «та, хто спробує це зробити», повинна бути піддана суворому «напучуванню» з боку чоловіка.
11. Не голити пахви
А ось пахви і лобок обов'язково потрібно голити (або епілювати) не рідше як раз на сорок днів - як чоловікові, так і жінці. А хто цього не робить, той великий грішник.
12. Зображати людей
Зображення «ідолів» у всіх семітів розглядалося як діяння блюзнірське, оскільки, по-перше, людина таким чином намагається корчити з себе бога, а по-друге, напевно потім ще й молитися цій гидоті почне - інакше до чого було її ліпити? Мохаммед наполегливо вимагав, щоб усім статуям, отриманим з військової здобичі, неодмінно відбивали голови. Отже, скульптурне мистецтво, ясна річ, не прижилося на арабських територіях. За одним-єдиним винятком: Мохаммед дозволив мусульманським дітям гратися іграшками, схожими на людей і тварин (і тут маленьким мусульманам пощастило куди більше, ніж маленьким іудеям, які цього задоволення позбавлені). Спасибі за це потрібно сказати дев'ятирічній дружині пророка Айше, яка переїхала в будинок свого літнього чоловіка разом з усіма своїми ляльками і «крилатим конем», який особливо розчулював Мохаммеда. А от із живописом усе складніше. Категорично заборонені портрети реальних людей, історичних осіб, а також живопис «з тінями», що створює рельєфну подобу реальності. Пласкі зображення уявних людей більш терпимі, тварин - дозволені, але не дуже бажані, а пейзажі, рослинність і геометричні орнаменти можна малювати без будь-яких обмежень.
13. Залишатися наодинці з жінкою, якщо вона не його дружина або родичка, а також торкатися до неї
Ця заборона особливо прикрашає життя сучасного ісламського мегаполісу. Те, що стадіони, кінозали і громадський транспорт повинні бути строго поділені на жіночі і чоловічі частини, давно вже не підлягає обговоренню. Сьогодні ж абсолютно серйозно розглядається й можливість введення окремих тротуарів для осіб різної статі. Відвідування магазинів, базарів і всіляких публічних заходів неймовірно небезпечні в сенсі осквернення протилежною статтю. На стадіони і в ресторани жінок можна просто не пускати, але, наприклад, коли в деяких регіонах Пакистану для жінок зробили забороненими міські ринки, то навіть серед найбільш богобоязливих верств населення почалися нехай і стримані, але протести. Багато веселощів спричинила і знаменита фетва єгипетських богословів Аль-Азхара Іззат Аттійя і Абделя Махді Абдель Кадера, згідно з якою жінка може працювати з чоловіком в одному офісі тільки за умови, що вона не менше п'яти разів погодує його грудьми, ставши таким чином його молочною матір'ю. Єгипет, як одна з найбільш світських держав з ісламським населенням, частіше за інших стикається з тим, що сучасні реалії погано корелюють з вимогами ісламу, але навіть там ідея змусити чиновниць допустити до грудей своїх колег чоловічої статі не здалася дурним жартом - її на повному серйозі обговорювали кілька місяців.
14. Всиновлювати дітей
Складне становище сиріт в ісламі пояснюється тим, що колись Мохаммед вирішив одружитися на Зейнаб - вельми привабливій панночці, на якій був одружений його прийомний син Зейд. З точки зору арабів, такий шлюб був би безумовно кровозмісним, оскільки на невістках, навіть розлучених, одружуватися було заборонено, про що й сам Мохаммед повідомляв до того неодноразово. Довелося архангелу Гавриїлу доставити пророку особливе донесення, в якому говорилося, що у правовірного не може бути інших синів, окрім як кревних. Тому усиновлення шаріат не визнає. Сироту можна взяти на виховання - за умови, що дитині залишають колишнє ім'я, сім'я не прикидається його батьками, а сам він не є їх спадкоємцем. Але навіть і така форма опікунства в мусульманських сім'ях ускладнена, оскільки перед хлопчиком з шести років його опікунка повинна буде з'являтися тільки в хіджабі, що в домашніх умовах вельми скрутно, і не матиме права торкатися до нього, а батько не повинен залишатися один в кімнаті зі своєю вихованкою.
І це далеко не повний перелік заборон, з якими змушений зіткнутися мусульманин. Іслам - релігія регламенту, яка не вважає нижче своєї гідності втручатися в найбільш нікчемні, здавалося б, дрібниці життя людини - від чищення нігтів до візерунка на подушках. І в тих країнах, де держава не відокремлена від мечеті, недотримання цього регламенту може призвести до вельми трагічних для вірянина наслідків.
У шаріаті є таке поняття, як «худу». Це покарання за злочини проти моральності, громадського порядку і за невиконання релігійних обов'язків. Порушення будь-якої із зазначених вище заборон і сотні інших їм подібних - це завжди привід для худу залежно від завзяття релігійної влади і судів у тому місті, де людина мешкає.
Покарання ж у шаріаті також запозичені з часів Мохаммеда. Крім цілком сучасних штрафів і в'язниць, кримінальне право ісламу рясніє тілесними покараннями, відрубуванням частин тіла і вельми витонченими стратами на кшталт скидання зі скелі і роздавлювання кам'яною стіною.
ЧИМ ІСЛАМ ВІДРІЗНЯЄТЬСЯ ВІД ХРИСТИЯНСТВА
Той, хто відповість «всім», не вгадав. Але є три основні положення, стосовно яких християни і мусульмани ніколи не знайдуть спільної мови.
- Християни вірять в Трійцю, а мусульмани - в Єдиного Бога. Християнські балачки про те, що Трійця і є єдина істота, мусульмани відкидають як брехню язичників, які мало того що вірять у трьох богів, то ще й цілком земну жінку Марію теж прагнуть пропхати в божественний пантеон.
- Ісуса мусульмани шанують як пророка, але не більше того. Ніяких синів у Аллаха бути не може - тільки раби, якими всі ми і є.
- Ідея первородного гріха, на якому практично засноване християнство, глибоко чужа мусульманам. Всі ми, з їхньої точки зору, створені цілком собі білими і пухнастими і «псуємося» вже самостійно в міру дорослішання.
Ісламський розкол
Вважати, що всі мусульмани - однодумці, не варто. Як і будь-який організм, іслам все ж пускає гілочки (нехай йому й заборонено розвиватися), дві з яких вже настільки потужні, що поділили мусульманський світ на непримиренні частини: сунітів і шиїтів.
Сунітами є дев'ять з десяти мусульман. Їх основна відмінність від шиїтів полягає в тому, що вони не вірять у духовну перевагу імамів - нащадків Мохаммеда, представників його роду. Також вони не визнають особливого становища священнослужителів, обмежують юридичні права богословів і є набагато більш ортодоксальними мусульманами, ніж шиїти, вважаючи за краще в будь-яких рішеннях слідувати розпорядженням Мохаммеда і не надто покладатись на власні умовиводи.
Шиїти ж вважають, що духовними лідерами умми (мусульманської громади) за божественним правом успадкування можуть бути тільки імами - нащадки кузена Мохаммеда, Абуталіба. При цьому вони набагато менш ортодоксальні, ніж суніти, рішення сучасних імамів у шиїтів можуть практично суперечити приписам Корану і Сунни. Більшість шиїтів проживає в Ірані, Азербайджані, Іраку, Лівані та Ємені.
Жінки в ісламі
Як би розчулено та чуттєво не писали на ісламських сайтах про «наших благородних подруг», «прекрасних дружин» і «ніжних сестер», усе ж навіть поверхневе знайомство з ісламськими законами про жінок не залишає каменя на камені від віри в те, що в ісламі жінка хоч в чомусь рівна чоловікові.
- Дівчинка одержує менший спадок від своїх батьків, аніж хлопчик.
- Дівчинку можна видавати заміж у дев'ять років (хоча під тиском громадськості в багатьох мусульманських країнах шлюбний вік потихеньку підвищують). У дев'ять років її можна садити у в'язницю і стратити за злочини проти моральності. Хлопчик юридично вважається дитиною до досягнення ним п'ятнадцяти років.
- Дружина не має права піднімати руку на чоловіка, а чоловік має право бити свою дружину (але не завдаючи ударів по обличчю і не надто жорстоко, так, щоб не залишилося шрамів, - така дослівна вказівка пророка).
- Жінка не має права виходити на вулицю без дозволу чоловіка, батька чи опікуна. Також без їх дозволу вона не має права працювати або вчитися.
- Жінка не має права приймати у себе вдома гостей без дозволу чоловіка (навіть якщо це її батьки).
- Дружина не має права відмовляти своєму чоловікові в інтимних стосунках. Чоловік, якщо сердиться на дружину, має право «відлучати її від ліжка».
- Чоловік може мати до чотирьох дружин і, окрім того, наложниць з кола своїх слуг. Жінка може мати тільки одного чоловіка.
Що ж до того, що за злочини проти моральності частіше страчують жінок, то тут потрібно розуміти нюанси шаріатської юстиції. Справа в тому, що пророк дав одразу кілька вказівок щодо перелюбства. В одному випадку він просто пропонував утримувати перелюбників під домашнім арештом. У другому - говорив, що достатнім покаранням може бути й сто ударів батогом. Але існує хадис, в якому розповідається про те, як Мохаммед наказав закопати й побити камінням чоловіка і жінку, які зізналися в перелюбстві. Ця неоднозначність форми покарання вже протягом багатьох століть слугує предметом суперечки для ісламських богословів, і в різних країнах побутують різні покарання: десь страчують лише заміжніх перелюбниць та їх коханців, десь - і незаміжніх. Але справа в тому, що для засудження підозрюваного у цьому злочині потрібні чотири свідки, які підтвердили б, що на власні очі спостерігали перелюб. Оскільки за такої кількості свідків перелюбство – доволі рідкісна справа, чоловікові достатньо просто не зізнаватися в тому, що він займався незаконним сексом. І які б докази не наводила жінка, суд не прийме її свідчення до уваги. Однак жінкам заперечування не допомагає: надто часто їх видають фізіологічні особливості організму - відсутність дівочої пліви або вагітність у незаміжньої.