Фінансового спаду щодо підтримки українцями армії, по суті, ми не спостерігаємо. Але це винятково через те, що волонтери благодійного фонду "Повернись живим" навчилися працювати професійно: налагодили контакти зі ЗМІ, рекламують усі можливі способи допомоги військовослужбовцям. Саме це допомагає нам "триматись на плаву", на відміну від інших волонтерських організацій. Справа у тому, що наше суспільство стало більш вибагливе, і його стало важче переконувати у тому, чому потрібно допомагати українським бійцям. Так, доводиться щоразу наводити більш вагомі аргументи і якісніше висвітлювати проблеми армії.
На жаль, люди звикли до війни, а тому їх треба чимось дивувати і показувати щось нове. Українцям потрібно подавати війну під новим "соусом", тоді вона їм цікава. Ця громадська думка мені не подобається та залишається лише з нею змиритися і продовжувати працювати.
Щодо забезпечення бійців у зоні АТО, то ні з водою, ні з продуктами харчування зараз гострих проблем немає. Звісно, можливо, не всім військовослужбовцям подобається їжа, яку їм надають (не хочеться протягом року їсти, наприклад, макарони з тушонкою), але ж вона є. А тому від цього особливо ніхто не страждає. Ситуація з постачанням медикаментів також налагодилась.
Що стосується амуніції, зокрема бронежилетів, то тут Міністерство оборони України зробило усе, що могло: 100% бійців забезпечені бронежилетами і касками, немає потреби у допомозі волонтерів. Найважливіший момент – це аби Міноборони під час війни відновлювало техніку, а це дуже дорого. Звісно, можливо не ідеально, але цю проблему міністерство також вирішує. Що стосується нічної оптики, то тільки зараз вони починають "рухатись" (лише зараз у зону АТО починають доставляти перші теплові зори). В цілому, Міноборони виконує свою роботу та у силу своєї "забюрократизованості" і браку інтелектуальних кадрів, усі процеси з забезпеченням армії відбуваються довго. Хоча, це, навіть, не проблема Міноборони… проблема Генерального штабу ВСУ, який незадовільно займається підготовкою військових. Це наша тотальна проблема. Грубо кажучи: наша армія тримається на силі волі, але не дуже вміє воювати. Я не кажу, що рівень професіоналізму дуже поганий, але в порівнянні, наприклад зі стандартами НАТО різниця відчутна. А для того, щоб виграти війну, треба більше, швидше і ефективніше.
У міністерстві оборони "завалили" хіба що психологічну підтримку у зоні АТО. Психологи, які перебувають у зоні бойових дій, здебільшого перекладають папірці з місця на місце, аніж надають реальну допомогу бійцям.
Загалом же, за останні два роки потреби бійців не змінились: найбільше армія потребує військової електроніки, яка є запорукою перемоги у бою (тепловізори, прилади нічного бачення, засоби прослушки, безпілотники). На щастя, нині зі зв’язком Міноборони більш-менш навело лад. Порівняно з тим, що було – ситуація непогана.