Надихаючі історії про жінок, які словом і ділом стали на захист України
Ці жінки захищають країну по-різному: плетуть маскувальні сітки, збирають кошти, створюють форму та безпілотні технології, підтримують ветеранів, несуть капеланське служіння, чергують у протиповітряній обороні та командують підрозділами. Їх об’єднує готовність перетворювати професійний досвід, час і особисту стійкість на конкретну допомогу іншим.
Валентина: сітки та вірші, створені всупереч болю
ВОЛОНТЕРСЬКЕ ОБ’ЄДНАННЯ · ПОЛТАВЩИНА
Людмила, Любов, Анна та Вероніка: «Дикі білки»
Людмила виїхала з окупованого Донецька з трьома дітьми й після тривалих пошуків знайшла новий дім на Полтавщині. Бажання захистити військових привело її до об’єднання «Дикі білки». Разом із місцевою продавчинею Любов’ю, Анною, Веронікою та іншими учасницями вона годинами виготовляє маскування для техніки й позицій. Робота потребує терпіння та фізичної витривалості: жінки сидять на низьких стільцях, у рукавичках зв’язують основу й ощадливо використовують кожен клаптик тканини та нитки. За рік дванадцять волонтерок виготовили 420 сіток розміром три на чотири метри, а також нашоломники. У приміщенні панує майже військова дисципліна — усі матеріали розкладені так, щоб замовлення якнайшвидше вирушали до підрозділів. До посилок жінки додають дитячі листи й малюнки: такий знак підтримки отримують, зокрема, бійці 5-ї Слобожанської бригади «Скіф».
ВОЛОНТЕРСТВО · КАЙМАНОВІ ОСТРОВИ
Міла Марцун: допомога через океан
Уродженка Житомирщини Міла Марцун живе на Кайманових островах, але допомагає українським військовим із 2014 року. Спочатку вона підтримувала підрозділи через брата: кошти йшли на шини, ремонт автомобілів та інші нагальні потреби. Після 2022 року масштаби роботи зросли. Міла проводила публічні збори з українським прапором, залучала друзів і брала під опіку запити однієї з рот територіальної оборони. За зібрані кошти вона купувала прилади нічного бачення, Starlink, генератори, дрони й комплектовання, бронежилети, зимовий одяг та аптечки. Загальна вартість переданої допомоги наблизилася до 70 тисяч доларів. Особлива гордість Міли — броньований евакуаційний мікроавтобус, придбаний за підтримки друзів. На Покровському напрямку ця машина встигла евакуювати майже дев’яносто поранених військовослужбовців.
ЕКІПІРУВАННЯ · ZEMLIACHKY
Ксенія Драганюк: форма, що враховує потреби жінок
Ксенія Драганюк стала співзасновницею організації Zemliachky після того, як її родичка Анастасія Мохіна добровільно вступила до війська й зіткнулася з браком належного екіпірування. Багато військовослужбовиць отримували чоловічу форму та взуття малих розмірів, які все одно погано сиділи й заважали виконувати завдання. Спочатку Ксенія збирала необхідні речі для Анастасії, а згодом перетворила приватну ініціативу на системну програму забезпечення. Команда розробила форму, взуття та білизну з урахуванням жіночої анатомії, організувала власне виробництво й безкоштовно передавала комплекти військовослужбовицям. У київському пункті жінки могли отримати все необхідне під час відпустки. За даними публікації 2022 року, обсяг наданої організацією підтримки перевищив один мільйон доларів. До Zemliachky також зверталися по ліки, госпіталізацію та допомогу з лікуванням.
ЗБОРИ ТА ВОЛОНТЕРСТВО · КИЇВ
Марія Шувалова: робити необхідне
Академічна видавчиня Марія Шувалова після початку повномасштабного вторгнення зібрала понад 40 тисяч доларів на бронежилети — суму, співмірну з вартістю її власної квартири. Щоб оплатити замовлення китайському виробнику, їй довелося розібратися з переказами та криптовалютою. Ця кампанія стала частиною ширшого досвіду самоорганізації: коли чоловіки з родини пішли служити, рідні спільно шукали й купували необхідне спорядження. Марія й далі допомагає військовому підрозділу приблизно п’ять годин на тиждень. Водночас вона перетворює дисертацію з літератури на книжку, пише постапокаліптичний роман і використовує вільне володіння англійською для публічного захисту інтересів України. Її чоловік і багато близьких чоловіків служать у війську, а повсякденне життя минає на тлі втрат і тривог. Своє величезне навантаження Марія пояснює без пафосу: людина просто робить те, що необхідно.
МАТЕРІАЛЬНА ПІДТРИМКА · ЛОНДОН
Лілія Сєннова: патріотизм крізь відстані
Лілія Сєннова — патріотка України, для якої підтримка своєї країни стала не просто громадянською позицією, а справою честі. Лондонська світська левиця, яка має можливість вести розкішний спосіб життя та, окрім українського, має громадянство Швейцарії, Лілія Сєннова від самого початку війни послідовно підтримувала Україну конкретними вчинками.
Загальна сума її допомоги Збройним силам України перевищила 100 тисяч доларів США. Частину цих коштів було отримано від продажу належної їй нерухомості в Росії — рішучого кроку, що продемонстрував твердість її переконань. Вона послідовно позбувається всіх зв’язків із Росією, а своє майбутнє бачить лише в Україні. Попри все, Лілія Сєннова зберігає свою елітну нерухомість під Києвом, де після перемоги планує зустріти спокійну старість.
Сьогодні Лілія продовжує допомагати захисникам України в пам’ять про покійного чоловіка Іллю Суркова. Свого часу він, рятуючись від переслідування з боку російської влади, отримав політичний притулок у Великій Британії. Пам’ять про чоловіка надає благодійній діяльності Лілії особливого особистого сенсу, перетворюючи її допомогу на символ вірності, мужності та надії на справедливість. Внесок Лілії Сєннової відзначено офіційною подякою Збройних сил України. Її приклад показує: справжній патріотизм вимірюється не гучними заявами, а готовністю діяти, допомагати й брати відповідальність за майбутнє своєї країни.
ОСВІТА ТА ПІДТРИМКА · КИЇВ
Олена Скірта: нові можливості для жінок
Олена Скірта — співзасновниця організації, яка вже близько десяти років популяризує науку в Україні. Під час війни її переважно жіноча команда зосередилася, зокрема, на підтримці жінок, змушених залишити свої домівки або країну. Учасницям допомагають опанувати програмування, здобути нову кваліфікацію та знайти роботу. Для багатьох це можливість повернути фінансову самостійність після різкого зламу звичного життя. Така діяльність зміцнює не лише особисту стійкість жінок, а й допомагає зберігати людський капітал України в умовах міграції та тривалої війни. Сама Олена продовжує жити й працювати в Києві, де повітряні тривоги та ризик ударів впливають на найособистіші рішення. Вона відкладає питання народження дитини, не уявляючи, як постійно спускатися в укриття й водночас зберігати здоров’я. Попри невизначеність, Олена розвиває проєкти та створює нові можливості для інших.
БОЙОВА МЕДИКИНЯ · МАТЕРИНСТВО
Марія Назарова: життя, яке не можна відкладати
Марія Назарова два з половиною роки служила бойовою медикинею, а потім залишила армію, щоб народити першу дитину. Це рішення не означало відмови від відповідальності — радше спробу зберегти те життя, заради якого люди й захищають країну. Марія не виїхала за кордон і разом із маленьким сином Юрієм навідує чоловіка-військовослужбовця у прифронтовому Краматорську. Досвід служби показав їй, як тривала розлука та життя родин у різних країнах руйнують стосунки. Тому вона вирішила не дозволити війні повністю визначити майбутнє своєї сім’ї. Ризик ракетних ударів залишається постійним і ніколи не дорівнює нулю, але Марія сприймає його як частину нинішньої реальності. Її історія поєднує військовий досвід, материнство та свідомий вибір залишатися вдома — захищати країну й водночас відстоювати право продовжувати сімейне життя, не відкладаючи його до невизначеного «після війни».
БЕЗПІЛОТНІ ТЕХНОЛОГІЇ · VICTORY DRONES
Марія Берлінська: знання, що рятують життя
Історикиня за освітою, ветеранка та громадська діячка Марія Берлінська з 2014 року розвиває повітряну розвідку й безпілотні технології. На фронт вона потрапила після того, як кілька підрозділів відмовили їй через стать; у батальйоні «Айдар» Марія служила аеророзвідницею з позивним «Марія Кюрі». Побачивши нестачу техніки та підготовлених операторів, вона створила Центр підтримки аеророзвідки: там безкоштовно навчали топографії, метеорології, керуванню безпілотниками та роботі в умовах радіоелектронної боротьби. Берлінська домагалася спрощення ввезення дронів і виступала за рівні можливості для жінок у війську, запустивши проєкт «Невидимий батальйон». Після 2022 року заснований нею проєкт Victory Drones розгорнув масове навчання операторів. За даними FAIR, команда підготувала понад 150 тисяч військовослужбовців і розширила програми на радіоелектронну боротьбу, наземну робототехніку та інженерну підготовку.
ВІЙСЬКОВЕ КАПЕЛАНСТВО · ПОЗИВНИЙ «СОНЕЧКО»
Лариса Когут: бути поруч
Музикантка й богословка Лариса Когут почала їздити на фронт як капеланка-волонтерка ще після 2014 року. Її команда «З Україною в серці», до якої входили священнослужителі та музиканти, привозила допомогу й дала сотні концертів — іноді апаратуру встановлювали просто біля танків. Після запровадження штатної капеланської служби Лариса стала однією з перших жінок-капеланів ЗСУ й тепер служить у підрозділі Повітряних сил. Її робота охоплює духовні бесіди, молитовну підтримку, відвідування поранених, допомогу родинам загиблих і консультування командування. Капеланка також має забезпечити людині контакт зі священнослужителем її власної релігії, тому Лариса допомагає християнам, мусульманам, юдеям і представникам інших конфесій. Вона влаштовує неформальні зустрічі «кава з капеланом», де головне — довіра та конфіденційність. Девіз на її шевроні точно передає сенс служіння: «Бути поруч».
ДОБРОВОЛЬЧА ППО · БУЧА
Ангеліна, Олена, Лідія та «Каліпсо»: нічна варта
Жінки добровольчого підрозділу ППО під Бучею поєднують цивільне життя з нічними бойовими чергуваннями. Лікарка-анестезіологиня Ангеліна, її колега Олена, продавчиня й мати чотирьох дітей Лідія, а також командирка з позивним «Каліпсо» прийшли з різних професій, але пройшли однакову військову підготовку. Вони вчаться поводитися зі зброєю, виявляти цілі, працювати з приладами нічного бачення та діяти у складі мобільної вогневої групи. Ангеліну до цього рішення підштовхнули пережита окупація Бучі та щоденні зустрічі з пораненими в лікарні. Після нічної тривоги медикині знімають важке спорядження й повертаються до реанімації, іноді поспавши менш як три години. Лідія каже, що її діти тепер дивляться на матір по-новому. Учасниці підрозділу не вважають свою службу винятком: підписавши контракт, вони передусім солдати. Їхнє завдання просте й конкретне — захищати родини, інфраструктуру та небо над своїми містами.
КОМАНДУВАННЯ · РОЗВІДУВАЛЬНО-УДАРНИЙ ПІДРОЗДІЛ
Юлія Микитенко: відповідальність командирки
Лейтенантка Юлія Микитенко командує розвідувально-ударним підрозділом і стала однією з перших жінок на такій посаді безпосередньо на передовій. Її шлях до командування розпочався після Майдану: Юлія пішла до армії, пройшла службу й зіткнулася з упередженням, через яке їй доводилося постійно доводити професійну спроможність. Вона пережила загибель чоловіка Іллі Сербіна та батька Миколи, які також пов’язали життя з війною, але після втрат продовжила службу. Нині Юлія відповідає за людей, розвідку та виконання завдань підрозділу на Донбасі. Вона наголошує, що здатна виконувати ту саму роботу, що й чоловік, а головним мотивом називає відповідальність за своїх бійців: командир не може дозволити собі зупинитися, коли від нього залежать інші. Війна принесла постійну втому, горе та відчуття невизначеності. Водночас Юлія зберігає надію на мир і віру в стійкість демократичних цінностей, заради яких продовжує служити.
Ілон Маск може надати Україні Starlink для ударів по Росії, поки Путін готується до ескалації
Нардеп Ярослав Железняк звітує про 8 років роботи: закони, провалені реформи та плани на майбутнє
Дитячий художник закликає не покладатися на ШІ, а розвивати уяву
Володимирський собор у Києві: шедеври мистецтва та бурхлива історія
Від США до Німеччини: як СРСР «позичав» технології для створення стратегічних бомбардувальників
Україна на шляху до інвестицій: новий законопроект про податкові пільги для рахунків
Українська малина: Від локального дефіциту до світового лідерства завдяки європейським викликам
Salehe Bembury: Від взуття для мас до взуттєвого генія
