Чи можна діагностувати ожиріння точніше, ніж за ІМТ: що показало нове дослідження

Статті

15.11.2026 16:46 (Оновлено 15.11.2026 в 17:22)

Наталья Ткачук, джерело: «Facenews»

Статті

Дослідження в Nature пропонує діагностувати ожиріння не лише за ІМТ, а й за впливом жиру на органи: аналіз даних понад 844 тисяч дорослих дав обнадійливі результати.

Нове масштабне дослідження в Nature пропонує діагностувати ожиріння не лише за індексом маси тіла (ІМТ), а й за тим, чи шкодить надлишок жиру роботі органів. Як пише Scientific American, аналіз даних понад 844 тисяч дорослих із чотирьох країн показав, що ІМТ у деяких групах людей і завищує, і занижує ожиріння порівняно з новим підходом.

Головне

Чому лікарі шукають альтернативу ІМТ

Індекс маси тіла десятиліттями лишається головним інструментом для діагностики ожиріння. Його обчислюють просто: вагу людини ділять на квадрат її зросту. Саме швидкість і простота зробили цей показник популярним у лікарських кабінетах.

Проте в ІМТ є очевидні вади. Він не показує, із чого складається вага: з жиру чи з м’язів. Він не враховує, як жир розподілений в організмі, і не відповідає на найважливіше запитання: чи заважає надлишок жиру нормальній роботі організму. За чинними настановами дорослих із ІМТ від 30 вважають людьми з ожирінням.

Ожиріння давно пов’язують із вищим ризиком серцево-судинних хвороб, діабету 2 типу та деяких видів раку. Тому точність діагностики має практичне значення. Попри недоліки ІМТ, науковцям довго не вдавалося запропонувати йому переконливу заміну.

Що таке клінічне і доклінічне ожиріння

Ідею нового підходу в січні 2025 року висунула міжнародна група дослідників у виданні Lancet Diabetes & Endocrinology. Клінічним ожирінням вони називають стан, коли надлишок жиру погіршує функції органів або заважає щоденним справам. Якщо ж жиру забагато, але органи працюють нормально, це доклінічне ожиріння.

Для цього автори радили доповнювати ІМТ іншими вимірюваннями, зокрема обхватом талії та співвідношенням талії до зросту. Так легше виявити надлишок жиру. Далі слід оцінити, чи є вимірна дисфункція органів.

Нова праця стала першою великою перевіркою того, чи здатна така схема потіснити ІМТ. Як зазначає Scientific American, результати обнадійливі.

Що показав аналіз даних понад 844 тисяч людей

Дослідники порівняли ІМТ із новою схемою на даних дорослих із чотирьох країн. З’ясувалося, що в певних групах ІМТ переоцінює ожиріння, а в інших недооцінює. Тобто один лише індекс не завжди правильно показує, у кого вага справді шкодить здоров’ю.

Люди з клінічним і доклінічним ожирінням мали помітно різні довгострокові ризики. Більшість із доклінічним ожирінням упродовж десяти років не перейшла в клінічне. Натомість у людей із клінічним ожирінням ризик смерті був суттєво вищим.

Ще один висновок стосується масштабу. За оцінкою авторів, лише 22,7–31,3 відсотка людей, які мали ожиріння за ІМТ, відповідали критеріям клінічного ожиріння. Решту віднесли до доклінічного. Отже, оцінка і надлишку жиру, і його впливу на організм може допомогти лікарям краще виявляти тих, у кого вже є пов’язані з ожирінням хвороби або хто до них наближається.

Що кажуть автори і чому ще зарано змінювати практику

«Ця робота показує, що система ІМТ неточно визначає стан здоров’я окремої людини.» — Франческо Рубіно, завідувач кафедри метаболічної та баріатричної хірургії Королівського коледжу Лондона, старший автор дослідження

Рубіно пояснив на пресбрифінгу, що в медицині хвороби зазвичай визначають за тим, як вони проявляються біля ліжка пацієнта. Ожиріння ж історично описували показниками, які відображають ризики для здоров’я населення загалом, а не стан конкретного пацієнта.

Співкерівний автор дослідження Ань Пань, професор епідеміології Хуачжунського університету науки і технологій у Китаї, наголосив на тому ж пресзаході: перш ніж впроваджувати нову схему в клініках, треба ще попрацювати. Зокрема, дослідники хочуть зрозуміти, які чинники допоможуть передбачити, у кого з доклінічним ожирінням розвинеться клінічне.

Якщо підхід застосують ширше, лікарі зможуть не лікувати всіх із певним значенням ІМТ однаково. Допомога залежатиме від того, чи надлишок жиру вже шкодить здоров’ю, чи лише створює ризик майбутньої хвороби. Це зблизило б діагностику ожиріння з тим, як визначають інші складні стани. Рубіно визнає, що за такого підходу лікарям доведеться більше працювати.

«Те, що лікарям доведеться докладати більше зусиль для встановлення діагнозу, безперечно правда порівняно зі звичним.» — Франческо Рубіно, Королівський коледж Лондона

Що це означає для читача

Поки що нова схема лишається науковою пропозицією, а не клінічним стандартом, тож ІМТ нікуди не зник. Автори наголошують, що перед впровадженням потрібна додаткова робота. Водночас дослідження показує: один лише ІМТ мало говорить про те, чи справді надлишок жиру шкодить здоров’ю конкретної людини.

Висновок

Дослідження в Nature стало першою великою перевіркою ідеї, що діагноз ожиріння має спиратися не лише на ІМТ, а й на вплив жиру на здоров’я. Дані про 844 тисячі дорослих свідчать, що люди з клінічним і доклінічним ожирінням мають помітно різні довгострокові ризики. Водночас автори прямо кажуть, що до клінічного застосування потрібна додаткова робота. Тож змінам у практиці, найімовірніше, передуватиме ще чимало зусиль.

Джерела

• Scientific American: We could be on the cusp of a better way of diagnosing obesity than BMI