Тому черговий план дій уряду - це як соломинка, аби когось врятувати чи захистити чиюсь позицію і якихось кріслах. Я вражаю це піар ходом, який не матиме жодних наслідків.
Сама програма викликає дуже багата питань. Якість цієї роботи дуже низька.
Ну, по-перше, хто буде читати триста з чимось сторінок? Це нереально для будь-якої людини.
По-друге, якщо ретельно проаналізувати, що там написано, то побачимо класичний радянський чи піонерсько-комсомольський набір штампів. Підвищити, розвинути, розширити. Конкретних показників ефективності, за якими можна було б судити, що буде в результаті – немає. Нема пріоритетів. А їх відсутність є однією із найбільших проблем у керівництва нашого уряду.
Будь-який експерт, який подивиться на порядок денний засідання Кабінету міністрів, побачить, що там десятки, якщо не сотні другорядних і третьорядних питань. Головних питань, пов’язаних із реформами - немає. Власне, реформи майже ніколи не розглядалися на засіданнях уряду.
Тому Україна знаходиться у процесі пошуку формування нового уряду. І він буде сформований незважаючи на те, хто стане на чолі такого уряду, за яким принципом він формуватиметься – за квотно-політичним чи за професійно-технократичним. Все одно це буде новий уряд і він мусить запропонувати парламенту програму дій, яку цей парламент підтримає і цим самим візьме на себе відповідальність підтримати урядові законопроекти. Бо головне у цій роботі – взаємодія між урядом і парламентом. Коли уряд генерує законопроекти, а парламент за них голосує. Без цього отримаємо таку ж ситуацію, як цього або минулого року. Або навіть гіршу. У 2015-му році парламент проголосував за половину законопроектів, які вносив уряд.