Людям, яких не зруйнувала популістська істерія останніх місяців, не потрібно пояснювати, з чим була пов'язана кампанія, що привела до розвалу коаліції і політичної кризи.
Частина гравців прагнула довести ситуацію до позачергових парламентських виборів, які допомогли б їм посилити вплив в майбутній владі. Але самі організатори компанії хотіли одного - посилення контролю. І, до речі, домоглися своїх цілей - якщо вже в самому "Народному фронті" пропонують БПП взяти на себе відповідальність за роботу уряду разом із портфелем прем'єр-міністра.
Ще кілька днів тому така логіка розвитку подій здавалася цілком прийнятною. Якщо прем'єр-міністр - а також і його політична сила - "втратили довіру", то чи не буде логічним передати відповідальність тим, хто цю довіру ще не загубив?
Для політиків самого "Народного фронту" в цьому була своя логіка - було очевидним, що формування нового уряду на чолі з кандидатом від БПП - це черговий крок до зниження популярності як цієї політичної сили, так і її фактичного лідера - президента країни. І нові шанси для інших політичних партій.
Але якщо відволіктися від логіки партійних інтересів і подумати про інтереси держави, стає очевидною вся порочність подібних підходів. Сенс парламентсько-президентської республіки як раз і полягає в балансі сил - і в балансі авторитетів. Це не тільки питання контролю над портфелями і фінансовими потоками, це ще і питання розподілу ризиків.
Простіше кажучи, коли на посаді президента країни знаходиться представник однієї політичної сили, а на посаді прем'єр-міністра - іншої, у країни - і з точки зору внутрішньої політики, і з точки зору взаємин із зовнішніми гравцями - існує можливість маневру.
Коли два найважливіші пости в державі займають представники однієї партії, удар по одному політику означає одночасно і крах іншого. І крах довіри до держави. Можуть стверджувати, що офшорний скандал, в якому з'явилося серед інших і прізвище президента України, нічого не означає для нього особисто. Бо сам Петро Порошенко нічого не порушував, нікого не хотів обдурити, чистий, як плитка білого шоколаду. Я готовий погодитися з таким підходом, оскільки не є фахівцем з офшорного права і податкового законодавства.
У мене є інше питання - а що станеться, якщо президент виявиться фігурантом вже іншого, більш серйозного скандалу, а прем'єром в цей час буде представник БПП? Який-такий транш?
Або - навпаки - фігурантом скандалу виявиться президентський прем'єр? Ті, хто вирішили пограти в монополію, просто не здатні прорахувати наслідків своєї гри для державних інтересів.
Політики - тому що мислять як бізнесмени, а не як відповідальні державні діячі. Громадяни - бо живуть, як правило одним днем і однієї емоцією - телевізійною. Але це не означає, що наслідків не буде.