Сучасна політична ситуація в Молдові підживлює дискусію про потенційне об'єднання з Румунією. Президентка Молдови Майя Санду, яка, як і понад третина населення країни (850 тисяч осіб), має румунський паспорт, відкрито підтримує ідею зближення. Прорумунські настрої в молдовському суспільстві є надзвичайно сильними: офіційною мовою Молдови є румунська, а багато мешканців Кишинева ідентифікують себе як румуни. Протягом років існували організації та акції, спрямовані на об'єднання. Опитування показують стрімке зростання підтримки цієї ідеї: якщо до 2010 року її підтримувало лише 10% населення, то до 2020 року — близько 35%, а після російського вторгнення в Україну — 44%.
Історичні корені румуно-молдовської єдності
Історія взаємин Молдови та Румунії кардинально відрізняється від російської пропаганди про «один народ». Після проголошення незалежності Молдови у 1991 році, національними символами стали румунський триколор (з гербом) та гімн. Для молдовської інтелігенції, на відміну від українських дисидентів, які прагнули незалежності, звільнення від СРСР означало повернення до історичної батьківщини — Румунії. Держава Молдова в їхньому уявленні була штучним радянським конструктом, створеним у 1940 році. Тоді СРСР, згідно з пактом Молотова-Ріббентропа, анексував Бессарабію (частину Молдавського князівства), об'єднав її з Молдовською АРСР (частина Української РСР) та утворив Молдовську РСР. Після цього активно нав'язувалася ідея «молдовинізму», яка стверджувала існування окремої молдовської нації. Румунську мову почали переписувати кирилицею, додавати російську лексику, а прорумунських діячів репресували.
Політика Російської імперії тривалий час перешкоджала розвитку Молдови як частини Румунії. У 1812 році Росія окупувала східну частину Молдавського князівства. Коли у 1859 році Волоське князівство об'єдналося із західними землями Молдавського князівства, утворивши Румунію, східна частина залишилася під російським контролем. Лише у 1918 році, після Лютневої революції в Росії, ця територія приєдналася до Румунії, що відзначається як національне свято 1 грудня. Таким чином, історія Молдови та Румунії — це історія однієї, штучно розділеної нації, подібно до Німеччини чи Кореї.
Сучасні ідентичності та виклики об'єднання
Радянський експеримент із Молдовою все ж сформував прошарок населення, який ідентифікує себе як етнічні молдовани. Це часто люди, які ностальгують за СРСР, спілкуються російською та мають російські прізвища. Сучасна російська пропаганда, використовуючи ботів, вкиди та штучний інтелект, продовжує підтримувати цю ідентичність. Населення Молдови загалом поділяється на дві основні групи. Перша — прорумунська, де людей вважають молдовськими чи бессарабськими румунами, а Молдову — регіональною ідентичністю. Друга група — «статалісти» або «молдовиністи», які поділяються на прихильників самостійної молдовської нації (часто проросійськи налаштованих, як Ігор Додон) та прихильників «громадського молдовинізму». Остання група вважає молдован політичною нацією, підтримує існування молдовської держави та європейську інтеграцію, зберігаючи співпрацю як з Румунією, так і з Росією.
Економічні переваги об'єднання для Молдови очевидні: автоматичний вступ до ЄС та НАТО, значне підвищення ВВП на душу населення (з 9000 до 22000 доларів) та середніх зарплат. Проте, майже мільйон молдован з румунськими паспортами вже мають доступ до благ ЄС. З боку Румунії, понад 70% населення підтримують об'єднання, розглядаючи це як відновлення історичної справедливості. Офіційна позиція Бухареста — готовність прийняти Молдову за результатами референдуму. Однак, реальні розрахунки показують значні виклики: приєднання Молдови може знизити ВВП на душу населення Румунії, а інвестиції в молдовську інфраструктуру оцінюються в 30-35 млрд євро. Економіка Румунії сама переживає рецесію та має найбільший дефіцит бюджету в ЄС (9% ВВП). Політична нестабільність у Румунії, невирішений конфлікт у Придністров'ї (1500 російських військових) та питання автономії Гагаузії (конституція Румунії не передбачає автономій) роблять об'єднання малоймовірним у найближчій перспективі. Додає складнощів і поляризація молдовського населення.
Альтернативний шлях: Інтеграція через ЄС
Найбільш реалістичним шляхом до фактичного об'єднання Молдови та Румунії експерти вважають вступ Молдови до Європейського Союзу. Це передбачає поступове наближення молдовського законодавства до європейських стандартів, що робить його схожим на румунське. Шенгенська зона відкриє фізичні кордони, а відповідальність за приведення Молдови до стандартів ЄС, розбудову інфраструктури та енергетики ляже на весь Євросоюз. Такий сценарій мінімізує економічні ризики для Румунії, послаблює вплив проросійських сил у Молдові та, у перспективі, може допомогти вирішити проблему Придністров'я. Вступ Молдови до ЄС є практичним та найменш ризикованим шляхом до поступової інтеграції, яка здатна нівелювати побоювання та бар'єри.