В цьому сенсі найпоказовішою є історія з новим Законом України «Про державну службу».
Як повідомляли представники АП, ухвалення цього закону було однією з вимог для отримання Україною макрофінансової допомоги в розмірі 600 млн євро від Євросоюзу. Отож, після майже п’яти років перенесень, він нарешті був ухвалений Верховною Радою 10 грудня 2015 року. «За» проголосував 261 народний депутат. Жоден народний обранець не висловився проти цього Закону.
Прийнятий Закон вступив в дію 1 травня 2016 року.
Однією з норм цього Закону з метою недопущення конфлікту інтересів є обмеження політичної діяльності та запровадження принципу нейтральності для державних службовців високого рангу.
Тобто, державним службовцям категорії «А» (а серед них - керівники центральних органів виконавчої влади, їхні заступники та голови місцевих адміністрацій), заборонено на час державної служби бути членом політичної партії, обіймати посади в керівних органах політичної партії, суміщати державну службу із статусом депутата місцевої ради.
Отож, з 1 травня українське чиновництво поділилося на три групи.
Перша почала виконувати закон, обираючи для себе або державну посаду, або представницький мандат.
Друга група чиновників зробила вигляд, що хоче виконувати цей закон, але з різних причин він де-факто не виконується. Скажімо, Віталій Кличко заявив, що не буде поєднувати посаду голови партії «Блок Петра Порошенка «Солідарність» і очільника КМДА, він написав відповідну заяву і передав її на розгляд політради. Але з невідомих причин вже п’ятий місяць з'їзд партії, який має розглянути цю заяву і звільнити його з посади голови партії, не збирався.
Третя категорія чиновників (і вона на сьогодні найчисельніша) почала пояснювати, що новий Закон для них ніби й писаний, але написаний «не до кінця правильно»… Для цього вони взяли на озброєння пояснення Національного агентства з питань державної служби та деяких експертів про незворотність дії в часі законів. Але це пояснення не має достатньої правової ваги, оскільки офіційною легітимною структурою, яка визначає, як треба тлумачити і виконувати Конституцію та норми законів, є Конституційний Суд України.
Отож, зараз ситуація виглядає таким чином: низка знаних посадовців, якими є голови обласних державних адміністрацій, показують приклад, як треба виконувати чинне законодавство. А, по суті - вони знаходять усілякі шпаринки, аби НЕ ВИКОНУВАТИ Закон про державну службу!
Серед чиновників третьої групи - голова Закарпатської ОДА Геннадій Москаль, голова Тернопільської ОДА Степан Барна, голова Чернігівської ОДА Валерій Куліч та низка інших очільників обласних та районних адміністрацій, які паралельно мають статус і депутатів місцевих рад, здебільшого від президентської партії.
Доволі винахідливим поясненням виокремився Іван Мунтян, який одночасно є і головою Чернівецької обласної ради, і очільником обласного осередку «Батьківщина». Він через свого адвоката пояснив, що, мовляв, обласний осередок партії він очолює лише на папері. «Жодних дій Іван Миколайович не здійснює по керуванню партії, він чисто формально, по документах. Там є людина, яка виконує обов’язки і здійснює повністю керування цією партією… Немає штатного розпису у цієї партії, немає також запису у трудовій», - пояснив адвокат Мунтяна… Дійсно, така «формальність» хіба може змусити виконувати закон?...
Але найдивніше пояснення невиконання закону, яке з’явилося після Євромайдану і яке використовував, зокрема, Уряд при небажанні виконувати наш Закон про заборону експорту лісу-кругляку, - мовляв, все одно, пізніше будуть внесені зміни до закону, а тому поки його можна не виконувати... Таке ж пояснення є і в цій ситуації: з одного боку, Закон про держслужбу був ухвалений, коли вони вже були депутатами місцевих рад, з іншого – до цього Закону планується внести зміни саме стосовно виконання цієї норми, а тому поки його можна не виконувати.
Але ж, якщо мислити за таким принципом, то у нас на сьогодні практично до кожного діючого закону зареєстровані у ВР якісь зміни чи доповнення. То що – тепер можна не виконувати жодного закону??!
Отож, якщо найвищі посадові особи в областях не хочуть виконувати закон, а влада і суди на це не звертають уваги, то тоді має реагувати громадськість і вимагати бодай на місцевому рівні від своїх голів обласних чи районних адміністрацій виконати норми чинного Закону про державну службу, а не чекати, поки цей закон під них змінять.