Це – яскравий приклад того, як правоохоронний орган на чолі з піар-прокурором Луценко вміє порозумітися з політичним естеблішментом країни.
Також це – наочне пояснення намірів словоблуда Луценка взяти під контроль ГПУ перевірку електронних декларацій чиновників.
Результати розслідування, у ході якого столичні прокурори здобули докази виключно невинуватості нардепа Котвіцького, чудово ілюструють, яким чином і для чого прокурори будуть досліджувати декларації, подані високопосадовцями, і розслідувати злочини, пов'язані з набуттям активів і готівки.
Повна свобода дій і гарантії безкарності, отримані Луценком від Президента, уповноважують генпрокурора плювати на закони і тріпатися про перевірку електронних декларацій попри відсутність двох базових законних прав у ГПУ – на проведення таких перевірок (робить НАЗК) та на розслідування таких злочинів (виключне повноваження НАБу щодо високопосадовців).
Очевидно, що генпрокурор хоче і буде робити це з однією метою – тримати під контролем подібні розслідування та сприяти легалізації сумнівного походження задекларованих активів завдяки тому, що такі розслідування будуть неповними, упередженими і неправильно кваліфікованим від самого початку.
Закрита "справа Котвіцького" наочно демонструє, що чекає усі справи, які збирається порушити Луценко у зв'язку із електронним декларуванням.
Як це було – в деталях описано в судовій ухвалі.
Відомий участю в рейдерському захопленні ТВі Микола Княжицький – однопартієць Котвіцького – навесні 2016-го, через пів року від першої публічної згадки про оборудку, подав до прокуратури Києва заяву про вчинення злочину.
Прокуратура возбудилася, хоча на той час слідство уже вели детективи НАБУ, оскільки поєднання народного депутата і корупційного злочину – якраз підслідність Антикорупційного Бюро.
В заяві Княжицького йшла мова про можливе незаконне виведення коштів за межі України, легалізацію доходів, одержаних злочинним шляхом, ухилення від сплати податків, зловживання службовим становищем, що спричинило тяжкі наслідки державним інтересам, декларування недостовірної інформації та незаконне збагачення. Все перелічене Кримінальний кодекс відносить до корупційних злочинів, а закон – до підслідності НАБУ.
Тому київські прокурори кваліфікували справу як шахрайство, вчинене в особливо великих розмірах – за частиною 4 статті 190 Кримінального Кодексу.
Це – єдина можлива кваліфікація, що дозволяє вести розслідування саме прокурорам, а не детективам.
Тобто, від самого початку метою правоохоронців було не всебічне досудове слідство, а розслідування помилково кваліфікованого злочину задля сприяння легалізації цих операцій в очах суспільства.
Варто згадати, що в НАБУ відкрили кримінальне провадження за частиною 3 статті 209 (відмивання грошей), частиною 2 статті 364 (зловживання службовим становищем), частиною 3 статті 368-2 (незаконне збагачення) Кримінального кодексу. Детективи розслідують, як Котвіцький, будучи народним депутатом України, тобто особою, яка посідає особливо відповідальне становище, набув у власність активи у значному розмірі, законність набуття яких не підтверджена доказами.
Різниця у підходах – разюча.
Київська прокуратура розслідувала справу майже 6 місяці та закрила її за відсутністю складу злочину 24 вересня, після чого Княжицький пішов до суду оскаржувати цю постанову.
Суд, звичайно, відмовив, описавши в своїй ухвалі всю "грунтовність" такого розслідування.
Так, під час розслідування з'ясувалося, що 40 млн доларів Котвіцький позичив у далекому 2007 році. Попри давність, проведена слідчими технічна експертиза документів, що ніби то фіксували цю позику, не встановила фактів їх підробки. Слідчі навіть не допустили, що справжні документи можуть свідчити про фіктивний правочин.
Цікаво, що під час досудового розслідування слідчими отримано тимчасовий доступ до матеріалів Державної служби фінансового моніторингу стосовно проведених Котвіцьким фінансових операцій, які можуть бути пов'язані із легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом.
Держфінмон вивчив операції і запідозрив Котвіцького в організації схеми з виведення коштів за кордон з використанням договорів позики та відступу права вимоги. При цьому, кошти виводилися з непідтвердженого офіційно задекларованими доходами джерела, а зазначені договори могли укладатися з "фіктивними" компаніями-нерезидентами.
Однак слідчі нічого такого підозрілого у повідомленнях фінансової розвідки не побачили і матеріали Фінмону до уваги не взяли. Тим більше, і перевірка фіскалів не підтвердила порушень податкового законодавства, оскільки Котвіцький, після розголосу про оборудку, вніс корективи в свою декларацію за 2014 рік та відобразив там усі суми, які фактично знаходились на його рахунках.
Нагадаю, що влітку минулого року Котвіцький 4 платежами перевів сукупно 40 млн. доларів США з власного рахунку, відкритого в Ощадбанку, на рахунок панамської компанії "KINGSTON GROUP S.A.", відкритого в FALCON PRIVATE BANK LTD. Для цього Котвіцький перекупив борг однієї з українських компаній перед закордонною фірмою. У декларації народного депутата цих заощаджень відображено не було – вони з'явилися там пост-фактум.
Тим не менше, слідство не працювало в міжнародному напрямку та навіть не намагалося з'ясувати інформацію про панамську компанію, яка отримала кошти: суть її діяльності та головне, її бенефіціарів – хто був фінальним одержувачем цих коштів – сама компанія або гроші перераховувалися далі іншим суб'єктам, які керували рахунками цієї компанії.
Слідство не намагалося з'ясувати походження коштів та джерела доходів позичальника Котвіцького!
Це довелося робити журналістам. За даними "Наших грошей", кредитором Котвіцького виступив екс-заммера Сімферополя Наріман Хаялієв. У електронній декларації нардепа за 2015 рік вказано, що Хаялієв позичив йому у 2007 році $11 млн та 841 млн грн.
Що тепер?
Поки детективи НАБУ ведуть розслідування панамської оборудки, захист Котвіцього і банкірів, які дозволили цю фінансову операцію, уже отримав залізобетонний доказ невинуватості своїх клієнтів, що буде використаний у Європейських судах.
А генпрокурор Луценко отримав іще один месседж в свій темник про НАБУ – про те, що Ситник виконує політичне замовлення Банкової щодо Котвіцького то його соратників у владі, послаблюючи тим самим вплив екс-партнера народофронтівця, а нині – міністра внутрішніх справ Арсена Авакова.
Єдиний позитив з цього сорому – продемонстрована широкому загалу схема, за якою прокурори будуть розвалювати справи про незаконне збагачення чичновників, що вилазитиме з їхніх електронних декларацій: умисно неправильна кваліфікація, недолуге та однобоке слідство, "ляльковий" суд і виправдальний вирок.
Що-що, а поки саме це підопічним Луценка вдається найкраще.