Президент Петро Порошенко, коментуючи ратифікацію Верховною Радою Угоди про Зону вільної торгівлі між Україною та Канадою, заявив: «Це історичний момент! Тепер український бізнес отримає доступ до північноамериканського ринку, що призведе до зростання українського експорту і збільшення інвестицій в Україну на рівні 36 мільйонів доларів».
Так, справді «історичний». Особливо з огляду на мізерність торгівлі між Україною та Канадою. Ось декілька основних показників:
У структурі українського експорту Канада знаходиться на 77-му місці – між Кенією й Албанією;
До Канади Україна експортує всього 0,08% від свого загального експорту;
Для Канади Україна взагалі «невидимка» – у канадському імпорті частка України становить усього 0,007%;
Прямі іноземні інвестиції з Канади в Україну становлять мізерні 0,3% від загального обсягу іноземних інвестицій;
За останні п'ять років експорт до Канади скоротився в чотири рази – зі $120 млн в 2011 році до $29 млн – у 2016-му.
Експорт з України до Канади настільки малий, що, умовно кажучи, відправивши коштовну посилку своїм родичам в Канаду, ви можете збільшити українсько-канадський експорт на кілька відсотків.
Частка українського експорту до Канади у 2002-2016 рр.
(% від загального експорту)
Потенціалу зростання експорту до Канади після введення в дію Зони вільної торгівлі не бачать навіть у Міністерстві економічного розвитку і торгівлі – головного лоббіста даної угоди.
Так, згідно з оцінкою Науково-дослідного економічного інституту Мінекономіки, протягом перших п'яти років дії Угоди, експорт до Канади повинен збільшитися всього лише на $7 млн: з $29 млн у 2016 році до $36 млн у 2022-му.
Це навіть не смішно. Адже до цієї «історичної» угоди – у 2002-2013 роках – обсяги українського експорту до Канади становили в середньому, хоч і мізерних, але $100 млн на рік, або утричі більше від очікуваного ефекту дії ЗСТ.
Зовнішня торгівля між Україною та Канадою у 2002-2016 рр., млн $
Також президент і високопосадовці заявляли, що угода сприятиме створенню нових робочих місць в Україні. Так, посприяє. Але у надмалому ступені.
Якщо припустити, що весь приріст експорту в $7 млн піде на створення робочих місць, то при вартості створення одного робочого місця в $50 000 (оцінка Федерації роботодавців України), у країні з'явиться аж 140 нових робочих місць. При офіційному безробітті (методологія МОП) на рівні 1,7 млн осіб – це навіть не крапля в морі. Не кажучи вже про приховане безробіття, яке оцінюється у 2,5-3 млн осіб.
Торгівля з Канадою для України хронічно дефіцитна. З 2007 року імпорт з Канади значно перевищує експорт туди. Причому торговельний дефіцит має тенденцію до збільшення. Після введення в дію Угоди про Зону вільної торгівлі тенденція збережеться і, швидше за все, навіть посилиться. Як це сталося у випадку ЗСТ між Україною та ЄС – торговельний дефіцит збільшився з $2,3 млрд у 2015 році до $3,6 млрд у 2016-му (в 1,5 рази).
Це й не дивно, адже канадський товар, як і європейський, більш конкурентоспроможний, ніж український. Тим більше, що у західних виробників є доступ до дешевих і довгих кредитних ресурсів, на відміну від українських – з банківською системою, що знаходиться в коматозному стані.
У Канаді також діє Експортно-кредитне агентство (Export Development Canada, EDC), яке стимулює експорт продукції канадських підприємств. В Україні також є відповідний Закон про Експортно-кредитне агентство, але президент, прем'єр-міністр, міністр фінансів і глава Нацбанку саботують виконання цього закону та офіційно – у Меморандумі з МВФ – зобов'язалися «утримуватися від забезпечення функціонування Експортно-кредитного агентства». Отже активне стимулювання експорту з України на державному рівні поки не передбачається.
Додамо до цього, що в «історичній» угоді для 108 груп українських сільськогосподарських товарів встановлені квоти. Навіть в угоді про ЗСТ з Євросоюзом квотується «лише» 36 груп українських сільгосптоварів. Отже, не така вже й «вільна» – ця зона торгівлі між Україною та Канадою.
Що стосується очікувань щодо збільшення інвестицій з Канади в Україну, то виникає питання – чому протягом 25 років незалежності України Канада, в якій проживає найбільша діаспора українців (до 1,5 млн осіб) фактично в Україну не інвестувала? Напевно, все-таки відсутність надійного захисту прав власності в Україні, корумпована судова система і драконівське валютне регулювання більше вплинули на брак інвестицій, ніж не підписана до останнього часу Угода про Зону вільної торгівлі.
До речі, саме рішенням цих ключових проблем і повинна зайнятися українська влада – замість політичного піару на угодах, які фактично не мають жодного впливу на економічний розвиток країни.