Перший такий хід – створення міжфракційної робочої групи для підготовки проекту закону. І ця група роками напрацьовуватиме спільне бачення та узгоджуватиме свої "хотєлки".
"Я чекаю від Верховної Ради, що вони напрацюють відповідний законопроект. Я залюбки прийму напрацювання парламенту і внесу законопроект, який можна дуже швидко розглянути", – сказав Порошенко.
Такі заяви президента почали звучати в день багатотисячної мирної акції "Велика політична реформа", однією з вимог якої є створення незалежного антикорупційного суду.
Ще раніше, 9 жовтня, Венеційська комісія (ВК) опублікувала жорсткий та прямолінійний текст рішення щодо створення в Україні антикорупційних судів.
Це загнало команду Порошенка в кут. Він був змушений підтримати появу незалежного судового органу для розгляду справ топ-корупціонерів і одночасно шукати шляхи, як максимально відстрочити запуск роботи антикорупційного суду.
Комісія недвозначно вказала, що найкращим варіантом для України є створення окремого незалежного антикорупційного суду та апеляційної інстанції, а також забезпечення вирішальної участі міжнародних донорів у доборі суддів.
І все це має врахувати президент у новому проекті закону і подати його в Раду як невідкладний.
"Венеційська комісія запрошує президента України подати його законопроект про антикорупційні суди – який має базуватися на представлених у цьому рішенні рекомендаціях – до Верховної Ради у терміновому порядку".
Робоча група – лише перша із серії маніпуляцій, які використовуватиме команда Порошенка для того, щоб антикорупційний суд не загрожував "друзям президента".
Ця стаття – спроба проаналізувати, яких іще маніпуляцій варто чекати від президента і дружніх до нього авторів судової реформи з рекомендаціями Венеційської комісії.
Рекомендація Венеційської комісії №1:Президент має подати законопроект про антикорупційний суд якнайшвидше.
Маніпуляція №1: Президент уже виголосив свою стратегію затягування і перекладання відповідальності.
Порошенко звернувся із пропозицією до парламентських фракцій зробити спільну робочу групу і розробити законопроект, після чого він подасть його як першочерговий.
Цю пропозицію вже публічно підтримали: від імені БПП – представник президента у ВР Ірина Луценко, від "Народного фронту" – лідер фракції Максим Бурбак.
Проте відомо, що ключові рішення щодо судової реформи ухвалювали в Адміністрації президента. Тому розробка законопроекту в парламенті означає безкінечні дебати без участі міжнародних та вітчизняних експертів, громадськості та донорської спільноти.
Ніщо не заважає президенту, якщо він щирий у своєму намірі створити антикорупційний суд, подати протягом двох тижнів власний законопроект до парламенту і працювати над узгодженням позицій фракцій при підготовці проекту до другого читання. Тим паче, що Комісія рекомендує не писати новий проект, а взяти за основу проект закону №6011.
Рекомендація №2. "Венеційська комісія вважає, що наявні хороші аргументи для того, щоб розглянути створення антикорупційного суду як вищого спеціалізованого суду, дозволеного відповідно до Конституції України".
Комісія підкреслила, що спеціалізовані суди можуть створюватися для розгляду справ щодо корупції та організованої злочинності. Комісія також нагадала, що аналогічну позицію висловив Європейський суд з прав людини у справі Фруні проти Словаччини.
Маніпуляція №2: Адміністрація президента може наполягати на створенні місцевих або регіональних антикорупційних судів.
Про потребу в антикорупційних судових органах заледве не в кожному районному центрі згадував, зокрема, Юрій Луценко.
Проте створення місцевих чи регіональних антикорупційних судів прямо суперечить рекомендаціям Венеційської комісії.
Так, Комісія аналізувала законопроект Сергія Алексєєва з БПП №6529 про створення антикорупційних палат/спеціалізації на місцевому рівні і робила однозначний висновок, що "обгрунтування такої далекосяжної міри лишається незрозумілим".
Комісія підкреслила, що "підхід законопроекту №6529 суперечить міжнародним зобовязанням України створити спеціалізований антикорупційний суд, а також початковій ідеї дати відповідь неефективному розгляду справ, розслідуваних НАБУ та САП".
Крім того, створення регіональних антикорупційних судових органів також відтягне на роки початок роботи незалежних антикорупційних суддів. Адже для Вищого антикорупційного суду та для апеляційної інстанції на першому етапі потрібно буде лише близько 70 суддів, яких можна обрати за шість місяців.
Натомість для регіональних антикорупційних судів чи палат першої інстанції знадобиться вдвічі більше суддів. Для кожного місцевого суду – щонайменше шість суддів (враховуючи слідчих), тож лише для 27 окружних судів знадобиться 162 судді.
Рекомендація №3: Створити незалежну апеляційну інстанцію.
"Відповідно до пояснень, наданих доповідачам (Комісії – ред.) Міністерством юстиції, на момент включення Вищого антикорупційного суду в закон про судоустрій та статус суддів, передбачалося, що система має включати Вищий антикорупційний суд як суд першої інстанції та Верховний суд як апеляційну інстанцію.
Комісія визнає логіку такого підходу, зокрема гарантувати розгляд справ високопосадової корупції спеціалізованими, незалежними та добре захищеними суддями як у першій, так і в другій інстанції".
"Ключові складові законопроекту №6011 має бути збережено, зокрема створення незалежних Вищого антикорупційного суду та апеляційної інстанції, судді яких повинні мати бездоганну репутацію та бути відібрані на конкурсних засадах у прозорий спосіб".
Маніпуляція №3: Оскільки відмовитися від створення незалежного антикорупційного суду першої інстанції не вдається, Адміністрація президента може спробувати встановити контроль над антикорупційним судочинством в інший спосіб.
А саме – уникнути проведення в апеляційну інстанцію нового конкурсу за участі міжнародних донорів.
Натомість АП пропонуватиме сформувати антикорупційну апеляційну палату з уже обраних до Верховного суду суддів – із досвідом політичних переслідувань на догоду влади та проблемними статками, які слугуватимуть "гачками" для тиску.
Утім, з рішення Венеційської комісії очевидно, що вона рекомендує запроваджувати додаткові елементи у добір антикорупційних суддів як першої, так і другої інстанції.
Формування апеляційної інстанції з суддів, дібраних усупереч рекомендаціям Комісії щодо залучення міжнародників, буде розцінено як грубе нехтування рішенням цього органу.
Рекомендація №4: Надати міжнародним донорам вирішальну роль у доборі антикорупційних суддів.
"Тимчасово міжнародним організаціям та донорам, які надають Україні допомогу для антикорупційних програм, має бути надано вирішальну роль в органі, який здійснюватиме добір антикорупційних суддів".
"Залучення міжнародної спільноти (до добору антикорупційних суддів – ред.) видається виправданим з огляду на специфічну ситуацію в Україні".
Для цього Комісія запропонувала Україні два варіанти.
Перший – створити спеціальний орган для добору антикорупційних суддів, частину членів якого номінуватиме Вища кваліфікаційна комісія суддів, а другу частину – міжнародні донори.
Другий – тимчасово включити експертів, рекомендованих міжнародними донорами, як позаштатних членів до ВККС, і надати їм вирішальну роль у доборі антикорупційних суддів.
Показово, що Комісія не запропонувала Україні варіант добору антикорупційних суддів без залучення міжнародних партнерів.
Маніпуляція №4: Адміністрація президента спробує обмежити або нівелювати роль міжнародних донорів у доборі антикорупційних суддів.
Саме це питання буде ключовим каменем спотикання. "Українці спроможні сформувати антикорупційний суд", – сказав президент, обіцяючи створення антикорупційного суду. Цим Порошенко недвозначно вказав, що участь у цьому міжнародників він не вітає.
АП може запропонувати передбачити для міжнародників виключно дорадчу, консультативну роль, посилаючись на необхідність захисту суверенітету України.
Консультативні рішення міжнародників буде подолано Кваліфікаційною комісією суддів так само, як знехтували 60-ма відсотками негативних висновків Громадської ради доброчесності під час конкурсу до нового Верховного суду.
За такого підходу номінанти міжнародних донорів лише легітимізуватимуть добір антикорупційних суддів, не маючи на цей процес реального впливу. Звісно, багато донорів просто відмовиться від участі в такому фарсі, що також гратиме на руку АП.
Утім, Венеційська комісія чітко визначила, що номінанти міжнародних донорів мають бути безпосередньо залучені до органу, який ухвалюватиме рішення щодо добору антикорупційних суддів, а не давати рекомендації такому органу.
Крім того, АП може вигадати безліч процедурних способів заблокувати призначення номінантів-міжнародників до комісії з добору антикорупційних суддів. Серед таких способів – виписати для міжнародників нереальністичні зобовязання щодо відбору їх номінантів у нереалістичні строки, надати Кваліфікаційній комісії суддів або навіть СБУ право перевіряти номінантів-міжнародників і відмовляти у їх призначенні без жодних пояснень.
Варто зазначити, що Венеційська комісія справді рекомендувала Україні детальніше виписати прозору конкурсну процедуру номінування міжнародними донорами експертів для добору антикорупційних суддів. Утім, якщо такі процедури унеможливлять призначення номінантів-міжнародників у комісію із добору антикорупійних суддів – це буде грубим порушенням рекомендацій Комісії щодо композиції органу, який добиратиме антикорупційних суддів.
Рекомендація №5: Юрисдикція антикорупційного суду має обмежитися справами топ-корупції.
"Юрисдикція Вищого антикорупційного суду та апеляційної інстанції має відповідати юрисдикції Національного антикорупційного бюро (НАБУ) та Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (САП)".
Маніпуляція №5: Натомість АП може запропонувати доручити антикорупційному суду розгляд усіх корупційних справ – від хабаря у 3 тисячі гривень до розкрадання бюджетних коштів на мільярди.
За офіційною статисткою Верховного суду, тільки у першому півріччі 2017 року суди України отримали 4444 справи про корупційні адміністративні правопорушення та корупційні злочини. З них справ щодо топ-корупції – близько 25.
За таких умов антикорупційний суд із широкою підсудністю не зможе сфокусуватися на розгляді тих резонансних справ, блокування яких у наявних судах і зумовило потребу у створенні антикорупційного суду. Венеційська комісія у своєму рішення спеціально підкреслила цей ризик та необхідність його уникнення.