Коли народ хоче покінчити життя самогубством, він інколи вдається до таких фріків. За великим рахунком треба поважно відноситися до своєї долі, до долі своїх дітей, батьків, з величезною повагою до Святослава Вакарчука, але треба також відповідально відноситися і до свого народу.
Досвід, коли президентами ставали люди дуже далекі від політики чи від реального управління – є. Колись у Польщі президентом країни став композитор, що в кінці призвело до печальних результатів. Тому такі експерименти над собою не то що невиправдані, вони за великим рахунком – аморальні.
Це не означає, що інші кандидати, які фігурують у тому списку є якимись ангелами, на які можна розраховувати. Напевно, президентська кампанія тільки розгортається і в цьому контексті здається, що Святослава Вакарчука використовують як інструмент, щоб вирішити свої виборчі проблеми. Він теж це має усвідомлювати. Як на мене Вакарчук є технологічним інструментом в чиїхось руках. А це недостойне такого серйозного чоловіка.
Тим більше, що колись Вакарчук уже був у політиці, але склав мандат. Тобто дезертував із політичної сфери. А дезертирів не можна призначати командирами полків, бо тоді армія точно програє.
Ще одним клоуном, якого активно будуть використовувати у політичних технологіях – буде Зеленський. Це не нове українське ноу-хау. Це ми бачимо і у випадку Росії, коли Ксенія Собчак як клоун виступає або Жириновський. Ще там якісь фріки є. Очевидно, це така мода у тих політтехнологів, які злизують один в одного технології, які є тими самими, що і в Росії.