Сам Захід не дуже так із відкритими обіймами чекає, значить Україна не має особливих шансів стати членом ЄС і НАТО в найближчі 10-15 років. Це просто виключено. Але туризм, відвідини, економічні і соціальні зв’язки, культурні — вони продовжуватимуться. Україна має досить сильне громадянське суспільство, тому всередині країни вона перетворюється на країну західного типу. Це позитивні моменти.
Разом з тим є одна величезна загроза. За 2-3 роки відбудуться президентські і парламентські вибори. Невідомо, хто виграє. Зараз люди готові вибрати будь-кого. А той “будь-хто” може бути популістом або представником Опоблоку, який говоритиме про непогані колишні часи, мовляв, давайте повернемось до того як було. А люди такі вже ошелешені, що готові на все. Якраз оцього я найбільше боюся.
Якщо українці підуть на такий крок - це означатиме суїцид для країни. І це мене тривожить.
Тобто через два роки Україну знову чекає час Х і це та ситуація, яка не витворена Путіним і Заходом. Все приблизно ок і приблизно на місці. Просто ця нетерплячість і ненависть... Я її до певної міри розумію, бо люди хочуть все і зараз. І оскільки “все і зараз” не відбулося, то для багатьох українців виходить, що все пропало. А якщо це так, то хто винен? Звичайно, що демократи. І кого треба повернути до влади? А чому не Януковича? Може, Янукович на таке і чекає.
Таке, на жаль, у політиці буває і не тільки в Україні, а й в різних країнах, де є невдоволені люди, хоча ситуація об’єктивно не така і погана.