1) Сирійський сценарій. Розвал країни за етно/регіон/релігійною ознаками. Захід має думати як над зовнішньою військовою місією, так і над стримуванням мігрантів, які підіграватимуть ворогам ЄС.
2) Іракський сценарій. Формально обраний уряд єдиної країни проводить лояльну до Заходу політику, але потребує значної зовнішньої, і зокрема, військової, підтримки.
3) Закручування гайок. Після усунення поміркованої частини іранського керівництва до влади приходять ще більші теократи. Захід має думати над стримуванням режиму, особливо його ядерної програми.
4) Лібералізація. Спроби лібералізувати країну уже були у 1960-х. В теорії ідеальний, але малоймовірний сценарій. Бо для реалізації потрібна не лише армія, а люди, здатні реформувати країну за західним зразком.
Світ, вочевидь, розглядає всі ці сценарії. А якщо не розглядає, то тим гірше для світу.