Створення єдиної помісної церкви в Україні - справа блага і потрібна. Інше питання – якою мірою парламент до цього прив’язаний. Думаю, не більше, ніж якась інша державна інституція. Церкви у нас незалежні в цьому контексті, тому заклик до парламенту підтримати створення єдиної помісної церкви в Україні, просто декларація, яка не має вирішального значення. Але якщо президент вже відважився на такий крок, то певні попередні домовленості вже є. Тепер потрібна велика суспільна підтримка, в тому числі і Верховної Ради.
У розколотості українського православ’я стоятиме питання про приєднання Автокефальної православної церкви до Української православної церкви Київського патріархату. З відповідними адміністративними рішеннями. Дай Бог 120 років здоров’я нашому патріарху Філарету, але час невблаганний. Певно, підходять такі моменти, коли він може піти на пенсію. Можливо, цей момент теж враховується.
Плюс, є спекулятивний момент – через рік президентські вибори і потрібно демонструвати якусь політичну волю і здобутки. Скоро активізуються всі політичні сили, яким закортить долучитися до насправді благої справи. Чи вдасться її реалізувати – питання. Це ще складніше питання, ніж самі вибори президента і вибори Верховної Ради.
Московська чи Російська церква має право на існування в Україні. Це для тих, хто себе до неї зараховує. Але це не заважатиме створенню Української православної церкви в Україні. В Україні є Вірменська церква, Грецька, є чимало інших – нехай собі існують. Потрібно будувати свій дім, а не красти цеглу із чужого.
Насправді Московська церква не є найчисельнішою в Україні. Вона зареєструвала найбільше приходів. Але коли на приході живе три бабусі – це одне. А коли прихід це ціле село, 7-8 тис осіб, це вже інше. Щодо кількості вірян, то найбільшою є церква Київського патріархату. Хоча формально приходів у неї менше.
Реакція Москви? А яка може бути реакція? Звісно, що як і будь-яка баба Яга, вона буде шкодити.