В першу чергу через те, що політики, які його пропагують, нині непопулярні. Натомість зростає популярність політиків, які стверджують, що народ стомився від війни, що нам якнайшвидше потрібен мир, що війна збагачує лише олігархів (і частка правди в їхніх словах є).
Власне, це і є перемога Кремля. Те, що не можна було зробити обстрілами, танками і спецназом, поступово досягається іншим способом. Адже полем битви номер один є не Донбас, а свідомість кожного громадянина. Поразка, як і перемога, зароджується в голові. І в якийсь момент критична маса людей погодиться з тим, що поразка, по суті, не така вже й поразка, а скоріше закінчення ненависної війни і відновлення нормальних стосунків із споконвічним сусідом.
Власне, це й буде початок кінця. Тому що частина громадян цієї позиції ніколи не прийме - а значить, російсько-українська війна перетвориться на громадянську, на радість кремлівських стратегів. Тому що будуть швидко зламані всі крихкі зародки нових інституцій, вибудованих під тиском Заходу. Тому що всі нинішні союзники відвернуться від тих, хто за власною ініціативою здав свою країну. Тому що будуть здані щойно завойовані важкою працею нові ринки. Тому що повернеться повна економічна залежність, і так далі.
І ця втрата шансу, схоже, вже буде останньою.