До виборів залишилося буквально кілька місяців і чесно кажучи, я був здивований тим, що вона не розпочалася раніше і активніше. Що стосується загальної української передвиборчої ситуації, то як завжди, слава Богу, ніхто не знає, хто буде наступним президентом. Якогось абсолютного лідера як такого немає. Є антилідери, тобто не сприйняття діючих політиків є в рази більшим від їхніх т.з. рейтингів. 15-10-7% підтримки - це драбинка нікчемності. Бо що це за лідер, який у суспільстві має 10-15% підтримки? Чесно кажучи, виглядає дуже смішно.
Очевидно, що суспільство явно втомилося від цієї генерації політиків і очікує на іншу. З огляду на це, певно, будуть спроби підсунути "молодих, інших", але вони так само будуть маніпульованими.
Головне завдання, яке має вирішити майбутній і президент, і парламент, - це деолігархізація політичного і економічного життя країни. Чи є такий кандидат зараз на обрії? Ні, такого кандидата зараз немає. Тим більше, за частиною кандидатів досі стоять олігархічні угрупування.
Тому радше всього ці вибори будуть проміжними. Певно, втома нашого народу ще не дійшла до кінця, він має ще багато терпіння, аби терпіти нову "генерацію кандидатів".
Також жваво на цьому тижні обговорювалася тема розпуску Верховної Ради. Якщо буде розвалена діюча коаліція, то згідно законодавства, Раду будуть переобирати. Спусковим гачком може стати, наприклад, вихід ББП із більшості. Хоча з іншого боку ті, що залишаться у парламенті разом з Опоблоком, ставши в позу, можуть сформувати своєрідну більшість. Є така патова ситуація. Але мало віриться в те, що парламент буде розпущено.
Для чого розпускають ці чутки? Думаю, для того, аби дискредитувати президента. Не більше і не менше.