Почнемо з розуміння того, що таке феодалізм. Різні соціально-економічні формації розрізняються відповідно до способу видобутку ренти — іншими словами, за рахунок чого одні мають більше інших. Феодалізм — це рента статусу (іншими словами, рента права), коли існують певні закриті привілейовані соціальні групи. У середньовіччі їх називають панами (феодалами), при соціалізмі — номенклатурою, в наших умовах — олігархами.
Зауважимо, що феодалізм принципово відрізняється як від ренти сили (рабовласництво, грабунок, піратство, концтабори тощо), так і від ренти капіталу (капіталізм). Основна риса, що відрізняє феодалізм від капіталізму, — у кого влада, у того й багатство (капіталізм, навпаки: у кого багатство, у того влада; це принципово відкрита система, на відміну від феодалізму, бо має відкриті соціальні ліфти).
Друге зауваження стосується поширеного міфу, що у нас лише декілька олігархів. Олігарх — це влада плюс монополія (більш коректно, олігополія). Загальнонаціональних олігархів (феодальною мовою, принців) у нас декілька, але також існує низка обласних та галузевих (герцоги), міських та секторальних міні-олігархів (графи), районних (барони) та сільських нано-олігархів (прості поміщики). Феодалізм є багаторівневою структурою, яка на кожному рівні повторює ту ж саму схему відносин. Система би не втрималася в руках декількох людей, а десятки тисяч — це інша справа, вони її надійно цементують.
Третє зауваження стосується характеру стосунків. Важливо, що феодальні стосунки є двосторонніми, договірними. Сюзерен панує, але за згодою васала; васал добровільно приймає на себе зобов’язання. За неписаним договором, сюзерен зобов’язаний забезпечити васалу дві речі: безпеку і поле для годування. Васал зобов’язаний під час протистояння його сюзерена з іншими феодалами ставати на бік свого сюзерена. Порушення договору васалом карається відлученням від даху і годівниці. Порушення договору сюзереном дає васалу право перейти до іншого разом з усіма нижчими васалами.
Це дуже стійка і життєздатна система. Не випадково класики наукової фантастики (серед інших Пол Андерсон та Лоїс Макмастер Буджолд) малюють міжзоряні феодальні системи, де титули та договори в жодному випадку не є порожніми символами, даниною минувшині, а чітко вказують на поточний статус у соціальних відносинах.
В наших сьогоднішніх умовах феодал може мати державну посаду чи посаду в місцевому самоуправління, а може не мати. Може мати бізнес, зареєстрований на себе, а може на дружину чи кума. Може використовувати кнехтів з державним статусом (поліцейських) чи вільнонайманих (тітушки). Все це неважливо — а важливим є феодальний соціальний статус, до якого папірці з гербами не мають відношення (до речі, які герби на тих папірцях, так само неважливо). Формальні структури (правоохоронці, суди тощо) підпорядковуються місцевому феодалу не тому, що в нього є папірці.
Два аспекти вимагають особливих коментарів: корупція та антикорупція.
Корупція при феодалізмі, по суті, є не корупцією (саме слово з’явилося у пізнішу епоху феодалізму, коли користування службовим становищем стало розглядатися як злочин). Корупція при феодалізмі є виконанням зобов’язань сюзерена надати васалові поле для годування. У давні часи це був маєток із землею та кріпаками. Нині це хлібна посада на державних фінансових потоках чи хитромудра фінансова схема, секторальна монополія чи доступ до специфічних ресурсів, а може, як влучно казали ще у 1990-і, «оренда кількох метрів державного кордону». Важливо, що в усіх цих випадках йдеться про обмежений доступ до чогось цінного.
Натомість антикорупція при феодалізмі є злочином: адже вона зазіхає на священне право васала отримати повну безпеку від свого сюзерена, разом зі священним обов’язком сюзерена таку безпеку гарантувати і забезпечити. Судити феодала мають право лише сюзерен (а також сюзерен сюзерена) або, в окремих випадках, суд рівних. Незалежний суд, що судить простих людей, і тим більше спеціальний антикорупційний суд не відповідають канонам феодалізму і руйнують всю структуру феодальних відносин, описану вище.
Залишилося пояснити, чому наш феодалізм є демократичним. В принципі, це зрозуміло: прості громадяни мають право голосу і радо обирають феодалів на виборах. Зазвичай обирають свого власного феодала, хоча іноді конкуренція збиває налаштування системи. Ця конкуренція робить феодалізм демократичним.
Ще одна річ, яку треба згадати, — це мобілізація. Коли феодалу загрожує небезпека (частіше за все, з боку іншого феодала), він проводить мобілізацію своїх васалів, які зобов’язані виступити на його захист і підтримку. В наших умовах така небезпека — це вибори всіх рівнів, на яких феодал може втратити статус.
Боротися з феодалізмом можна двома способами. Перший спосіб — це боротися із феодалом. Така боротьба призводить до того, що переможець посідає місце феодала і стає новим феодалом у його феоді (в області, місті, селі, галузі чи секторі економіки). Убивця дракона стає новим драконом, а кращий спосіб захиститися від дракона, за Є.Шварцом, — мати свого власного. Зрозуміло, в ході цієї боротьби треба берегти самі феодальні принципи, не зруйнувати їх, бо інакше вийде, що не було сенсу боротися.
Другий спосіб — це боротися із феодальними принципами, замінити їх на принципи капіталістичні. Це складніша боротьба, бо вона виходить за межі усталеної системи мислення і відносин, а тому незрозуміла переважній масі людей. Перемогти феодалізм можна лише під прапорами капіталізму (перемогти феодалізм під прапорами соціалізму, який сам є різновидом феодалізму, означає зберегти феодальні принципи при тотальній зміні феодальних еліт). Перемогти феодалізм під прапорами капіталізму означає відкрити соціальні ліфти ударом ноги — не через насилля (бо тоді ви граєте за принципами чужої гри, і врешті переможець дракона стане драконом), а через масову соціальну активність, яка є незрозумілою і неприйнятною як для феодалів, так і для їхніх підданих. Громадянські рухи, місцевий активізм, волонтерство, відкриті дані та блоґерство, нові кооперативи та профспілки, ОСББ, громадянська освіта та масове підприємництво, список можна продовжувати — створення нових структур життя і нових відносин ламає чи послаблює феодалізм в кожній точці.
На боці капіталізму — майбутнє, тому він переможе феодалізм. 200 років тому ця перемога відбулася у декількох місцях, в інших — 100 років тому чи 25 років тому. Але на переважній частині планети феодалізм панує й досі. Незважаючи на технологічні прориви — бо хоча нові технології на боці капіталізму, феодалізм їх також вміло використовує. Адже феодалізм і капіталізм не в технологіях, а у мисленні людей і системі відносин між ними. Там, де мислення і відносини змінюються, — там поразка феодалізму і перемога капіталізму неминучі.
(Автор свідомо і навмисне використовує некоректні, але прості і зрозумілі терміни «феодалізм» і «капіталізм» замість науково коректних, але складних і незрозумілих «природна держава», «порядок відкритого доступу», «інклюзивні інституції», «екстрактивні інституції» тощо.)