Путін взяв участь в "Совете по русскому языку": "Войну русскому языку объявляют не только пещерные русофобы - а это мы тоже наблюдаем, думаю, что это не секрет. Разного рода маргиналы здесь активно работают и агрессивные националисты. К сожалению, в некоторых странах это становится официальной государственной политикой. ...Был Советский Союз - во всех странах Восточной Европы учили русский язык, потому что это было выгодно. СССР растворился - интерес к языку начал затухать. И это затухание искусственно подогревается, потому что нас побаиваются".
Ще раз наголошу: президент 145-мільйонної країни з 60-мільярдним військовим бюджетом та кількома поточними збройними конфліктами особисто поперся обговорювати, наскільки якісно тепер навчають державної мови і як просувають російську мову за кордоном. Тобто, умовно, вчора він демонстративно натискав червону кнопку під час навчального запуску ядерних ракет - а сьогодні розбирає, чому зменшується частка тих, хто бездоганно володіє мовою і вивчає російську літературу.
Тобто, це точно не "какая разніца" - це стратегічно важливе питання навіть для ядерної держави. Це питання геополітики і збереження впливу на міжнародній арені. Питання підконтрольності територій. Незалежно від того, скільки вкладено в ракети й міни, питання грамотності і читання російських текстів лишається дуже важливим.
А українська влада весь час тягне з Росії щось явно не те: як не закон про контроль мобільного зв'язку і інтернету - так жорсткі рамки для малого бізнесу. Ну і російське уявлення про "мир на Донбасі" і правильну внутрішню політику України. Тоді як тягнути собі варто дійсно важливі речі: російський закон про державну мову (дуже жорсткий і належний - двірником не візьмуть без іспитів з мови-літератури, законодавства й правильної історії), російську парадигму підтримання "русского мира" і "соотечественников" (українців в світі - десятки мільйонів, ігнорувати такий ресурс - злочин), російський захист державної безпеки і ставлення до "ворожих агентів".
До речі, не тільки Путін особисто цікавиться якістю викладання мови і російськомовним світом. Макрон теж вважає за необхідне й важливе щороку брати участь в масштабних державних заходах з підтримки не тільки французької мови, але й "франкофонного світу". В Америці Білий Дім теж не гребує безпосереднім заохоченням учасників мовних конкурсів.