Останнє опитування в Україні продемонструвало, що 70%+ респондентів виступають проти скасування мораторію на продаж сільськогосподарських земель.
У подальшому опитування також показало, що майже 60% респондентів вірить в те, що сільськогосподарські землі мають "в основному перебувати у володінні держави, як в Канаді".
Це останнє сприйняття є помилковим, тому що сільськогосподарські землі в Канаді є переважно приватною власністю і тут існує активний та прогресивний ринок сільськогосподарської землі.
Я маю намір пояснити, що ринок сільськогосподарських земель в Канаді підтримує сільськогосподарський сектор, який є суттєвою частиною економіки та експортної торгівлі.
Спочатку пояснимо плутанину, пов'язану з питанням володіння сільськогосподарської землі в Канаді.
Потрібно визнати, що Канада є однієї з країн у світі із найбільшою територією. Однак більшість її земель покривають прості бореальні ліси та тундри, тоді як сільськогосподарськими визнані лише 7% земель.
Велика частина країни є малонаселеною та не сприяє фермерству. Фактом залишається те, що більшість таких земельних ділянок є Коронними землями (89%), які належать або федеральним, або провінційним урядам.
Якщо виходити з цього факту, то канадська земля переважно перебуває у власності держави.
Звичайно, це не та земля, яку використовують для сільського господарства, і уряди Канади володіють лише незначною частиною сільськогосподарських земель.
Найбільша частина сільськогосподарських земель Канади (близько 60%) перебуває у власності приватних фермерських господарств.
Ще 24% землі орендовано іншими приватними власниками. Площі, які були орендовані у урядів, становлять лише 13% сільськогосподарських земель.
Система часткової оренди та інші методи призводять до балансу. Варто відмітити, що сфера сільського господарства чітко перебуває в руках приватного сектору – як окремих фермерів, так і фермерських корпорацій.
Отримані значення для фермерських земель в Канаді останнім часом коливалися від найменшого в 1200 доларів за акр до 10000 доларів за акр, залежно від якості та місця розташування.
Варто відмітити, що сільськогосподарські землі в Канаді мають важливе значення для фінансування фермерської діяльності.
Приватні фермери можуть отримувати позики на придбання землі та обладнання для своїх операцій, як через комерційні банки, так і через організацію Farm Credit Canada. Якби ринок сільськогосподарської землі не функціонував, то такі позики були б неможливими.
Подальший капітал залучається до сільськогосподарського сектору за рахунок діяльності спеціалізованих фондів, які купують землю та передають її в оренду фермерам.
Така діяльність стимулює розвиток та функціонування сектору через надання інвестиційного капіталу. Насправді, у 2018 році було 106 млрд доларів боргів фермерських господарств.
Інша важлива функція ринку сільськогосподарських земель – ліквідність, яку він може надати фермерам. Фермерам, які вирішили перестати займатися активним сільським господарством, ринок сільськогосподарських земель надає можливість отримати вартість землі.
Особливо важливе значення це має після виходу на пенсію, коли фермер може використати вартість землі, щоб забезпечити фіксовану суму капіталу або через продаж землі, або через потік доходу від її оренди.
Таким чином, ринок сільськогосподарської землі забезпечує мобільність і перехід до інших поколінь.
Питання іноземної власності на землю в Канаді є одним із важливих факторів. Оскільки за контроль над ринком землі в Канаді відповідають провінції, положення, що регулюють іноземну власність, також залежать від провінцій.
Більшість провінцій забороняють або обмежують іноземні закупівлі сільськогосподарської землі.
Деякі вимагають, щоб іноземні власники стали резидентами або встановили обмеження на розмір утримань. Однак, інші провінції, включаючи Онтаріо (найбільш населена), не мають обмежень щодо іноземної власності.
Незважаючи на такі відносно відкриті ринки, іноземна власність на сільськогосподарські ринки є доволі обмеженою. Очевидною перевагою дозволу іноземної власності є збільшення припливу капіталу в сектор, як і підвищення вартості. Тим не менш, потрібно визнавати потенціал надмірного контролю з боку іноземних покупців, особливо враховуючи український контекст.
Нарешті, необхідно розглянути питання надмірних запасів сільськогосподарської землі. В Канаді ця галузь є доволі роздробленою з великою кількістю індивідуальних фермерів.
Антимонопольні закони в Канаді існують, хоча питання їхнього застосування до фермерської галузі ніколи не піднімалося.
З іншого боку, ряд фермерських комітетів, які займаються виробництвом молочної продукції та вирощуванням птахів, обмежують доступ у цей сектор).
Враховуючи відкритий та прозорий ринок землі, конкуренція серед покупців, як правило, є достатньою, щоб обмежити контроль. А встановити домінуючі позиції у галузі важко.
Якщо Україна бажає розглядати Канаду в якості прикладу, канадський досвід буде свідчити про те, що мораторій на продаж сільськогосподарської землі варто скасувати.
Правильно регульований ринок сільськогосподарської землі сприяє ефективному функціонуванню сектора.
Проблеми, пов'язані з ринком землі, такі як іноземна власність або монополізація, можна вирішити шляхом регулювання.
У той же час ринок землі надав би стимул для появи малих і середніх фермерських господарств, одночасно надаючи багатьом власникам земельних сертифікатів (паїв) можливість реалізувати вартість власних земель.