Світ зіткнувся з коронавірусом і був неготовий. Держави оберігають населення – будують лікарні, запроваджують карантин, дають рекомендації, як себе убезпечити: самоізолюватися, перечекати тощо.
Поки закриваються кордони і запроваджують карантин відповідальні керівники та власники підприємств ламають голови над тим, як зберегти робочі місця, з чого та як виплачувати заробітні плати при простої підприємств, з чого платити податки, що робити з орендною платою ресторанів, магазинів в закритих ТРЦ (станом на сьогодні вони закриті в Києві, Одесі та Львові).
Тобто десятки тисяч власників і керівників бізнесу по країні кинуті державою напризволяще: кожен сидить і думає, що робити. Я кілька днів ламаю голову над цими питаннями:
- Що робити людям, які на карантині вдома з дітьми, та по законі мають право лише на відпустку без збереження зарплати;
- Які можливі швидкі інструменти зниження зарплат при зменшенні доходів підприємства. На сьогодні таких в застарілому трудовому законодавстві немає;
- Що робити з орендною платою в ТРЦ, закритих через ТРЦ. Чи можна посилатися на форс-мажор? Яка позиція ТПП, враховуючи, що договори оренди - це не ЗЕД-контракти.
І ще багато питань, які не вирішені на законодавчому рівні. А мали б стати предметом першочергових рішень Парламенту на позачерговому засіданні!
Терміново потрібен закон для мінімізації економічних наслідків коронавірусу. Хоча це можуть бути і непопулярні заходи, але вони конче необхідні!
Держава – це захист не тільки здоров’я громадян, а й їхнього життя після пандемії. Після нокдауну чуда не станеться і економічні наслідки можуть буди критичними. Ми готуємо людей до карантину, ми готуємо медичну систему до великих навантажень, але бізнес опинився поза захистом. А він теж потребує своєрідної «захисної маски», яка є тільки у держави.