Три тижні карантину — достатньо тривалий строк для оцінки ситуації та спроби прогнозу. Зробимо це наступним чином:
1. Поточний стан справ.
2. Довгострокові тренди, на тлі яких відбуваються поточні події.
3. Прогноз подальшого розвитку ситуації.
4. Що робити.
Поточний стан справ
Українська криза є тривимірною: епідемічною, економічною та політичною. Ці три виміри взаємодіють та ускладнюють ситуацію. Отже, що ми маємо на сьогодні по всіх вимірах:
1) Епідемія. Відсутність масового тестування, з одного боку, призводить до значного заниження статистики; з іншого боку, не дозволяє виявити й ізолювати всі потенційні осередки зараження. Вже з високим ступенем достовірності зрозуміло, що вірус прибув в Україну задовго до карантину і несе відповідальність за значну кількість смертей від пневмонії. Поховання без розтинів та аналізів ще більше спотворює картину.
Водночас надзвичайно жорсткі карантинні заходи у поєднанні з неадекватною статистикою захворювань породжують соціальну напругу не лише через економічну скруту. Нелогічність і недолугість (не кажучи про незаконність) заборон вже багато разів аналізовані: окрім неприємних і непотрібних, але нешкідливих заборон є й такі, які фактично сприяють поширенню епідемії. Аналіз потенційних наслідків не використовувався при прийнятті рішень.
Відстрочка, надана карантином, певною мірою була використана системою охорони здоров’я для посилення своєї спроможності (часто завдяки підтримці місцевих бізнес-спільнот), але параліч державного управління не дозволив це зробити у достатньому обсязі.
2) Економіка. Наслідки зупинки економіки так само багато разів обговорені: масове безробіття, падіння доходів бюджету, зростання соціальної напруги, загострення кримінальної ситуації тощо. Важливо зауважити, що навіть з мінімального антикризового пакету впроваджується лише незначна частина, а якби він був запроваджений у повному обсязі, цього було би все одно вкрай недостатньо.
Світова економічна ситуація не дає Україні підстав для оптимізму: скорочення українського експорту товарів, послуг та робочої сили (заробітчани) призведе до руйнівних наслідків навіть без всякого карантину.
Водночас Україна як бідна країна не може собі дозволити «заливати кризу грошима», підтримуючи бізнес і домогосподарства великими обсягами емісії. Бюджетний дефіцит треба тримати в рамках обмежень, і навіть якщо ці рамки розширити, обсяг можливої допомоги буде мікроскопічним.
Згідно з різними дослідженнями, 2/3 підприємств суттєво скорочують активність. Особливо під ударом малий і середній бізнес: більше половини не переживуть продовження карантину до літа.
3) Політика. Розпад однопартійної більшості, корупційні скандали у найближчому оточенні президента та в уряді, конфлікти між центральною та місцевою владою та поступово наростаючий параліч системи влади в цілому зменшують здатність реагувати на перші дві кризи. Уряд не вдається до жодних спроб проведення якоїсь політики, а просто занотовує і запускає в роботу забаганки різних груп впливу, серед яких чимало відвертих мародерів (які ще не зрозуміли, що у випадку захворювання лікуватися доведеться в Україні, а не деінде).
Також потрібно додати, що війна нікуди не поділася, і якщо вона поступилася епідемії на перших шпальтах, то це ненадовго. Єдиним позитивним наслідком корупційних скандалів стало гальмування аж надто швидкого руху в напрямку втілення російських політичних забаганок.
Довгострокові тренди
Довгострокові тренди детально описані у прогнозі на 2020 рік, написаному задовго до епідемії. Двома основними парами варіативних трендів були дії Росії (ставка на дестабілізацію в Україні чи на її економічне поглинання) та відносини влади з олігархами (збільшення чи зменшення впливу олігархів). Відповідно, чотирма основними сценаріями були відновлення олігархічного статус-кво, втягування України в російську економічну орбіту, масштабна дестабілізація та запуск деолігархізації.
Росія нині сама переживає епідемію та економічні проблеми, і скоро за ними підуть політичні. Тож набагато ймовірніше російське керівництво вдасться до спроб подальшої військової та інформаційної дестабілізації України, ніж до витрачання грошей на спробу купити її в цілому. Друга розвилка поки що відкрита: поступки одним олігархам і (вимушений) тиск на іншого.
Але в цілому, замість скористатися кризою для зміни правил гри, президент заграє з олігархами і віддає їм у користування цілі області (не плутайте громадські штаби, створені на місцях по ініціативі знизу міським великим і середнім бізнесом, з олігархічно-феодальним поділом країни відповідно до сфер інтересів) та робить олігархам фантастичні податкові поступки, про які навіть мріяти не може малий і середній бізнес.
Як буде розвиватися ситуація, якщо нічого не робити
Найближчим часом усі наслідки карантину проявляться повною мірою. Зросте безробіття, а запаси закінчаться. Мільйони людей залишаться без засобів існування, не лише голодні, а й озвірілі від тривалого сидіння у квартирах. Зростуть вулична злочинність та домашнє насильство, алкоголізм та всі види психологічних негараздів, рівень сімейних нещасть і самогубств.
Через зупинку бізнесу державний бюджет недоотримуватиме все більше й більше грошей. Фінансування необхідних програм скорочуватиметься. Спроби вибити гроші з платників податків призведуть до закриття ще більшої кількості підприємств та кумулятивного згортання економічної активності.
Смертей від епідемії буде все більше й більше, і, незважаючи на занижену статистику, реальна картина в якийсь момент прорветься у масову свідомість та в медіа. До цього треба додати смерті від злиднів: від нестачі їжі та ліків, від хронічних хвороб, на які перевантажена система охорони здоров’я не має ресурсів, від глибоких депресій тощо.
Звичайною справою стануть розграбування магазинів і складів, вулична злочинність. Коли це явище набере масштабу, ресурсів Національної поліції та Національної гвардії не вистачатиме. Далі підуть неорганізовані голодні бунти, спочатку у малих містах, де немає роботи, та пошук винних. Винними будуть традиційні категорії: представники влади, інших національностей, просто заможні люди. Влада перебуватиме у стані повного паралічу.
Все це буде підігріватися Росією та її агентами: телебачення та соціальні мережі транслюватимуть картинку зубожіння та народного бунту. Російське керівництво шукатиме момент для введення в Україну масштабних сил заради подолання гуманітарної катастрофи (тут я не знаю, чи треба якісь слова брати в лапки) за повної підтримки зайнятого собою Заходу.
Що робити
Що робити владі?
1. Оголосити «політичний карантин»: припинення будь-яких кроків, що можуть зруйнувати крихкий соціальний мир, — в першу чергу припинити поступки у відносинах з Росією.
2. Збільшити довіру до влади шляхом негайного усунення фігурантів корупційних скандалів, перегляду карантинних норм на рахунок логічності та відповідності законодавству.
3. Вийти з хибної дилеми «збереження життів або збереження економіки», адже збереження економіки якраз і рятує життя. Запровадити такий комплекс заходів, який поєднає «розумний карантин» зі збереженням робочих місць та стимулюванням ділової активності (вже є чимало публікацій, як би це виглядало).
4. Повернути парламент до активної роботи з основним завданням — подолати економічну кризу.
5. Створити нову багатофракційну парламентську більшість, орієнтовану на ліберальні та демократичні цінності, на основі розуміння, що політичні розбіжності та амбіції вартуватимуть рівно нуль у випадку економічного колапсу: народ винесе на вилах усіх без розбору.
6. Проголосити зайнятість короткостроковим пріоритетом економічної політики: стимулювати збереження робочих місць, хай навіть при частковій оплаті. Запровадити умови для створення робочих місць для заробітчан, що повернулися, через активізацію місцевих та національних інфраструктурних проєктів.
7. Проголосити і запровадити нову економічну політику: кардинальне збільшення економічної свободи задля прискореного економічного розвитку.
7.1. Як короткостроковий пріоритет забезпечити виживання малого бізнесу шляхом запровадження потрійних канікул: податкових (ЄСВ), регуляторних (жодних перевірок і штрафів) та кредитних (компенсація відсотків по кредитах).
7.2. У середньостроковій перспективі дерегулювати ринки праці, капіталу та землі, забезпечивши відкритий порядок доступу. (Європа з її часто критикованими численними регуляціями є не поганим, а хорошим прикладом для нас: у нас регуляцій на два порядки більше, тож давайте зробимо як в Європі.)
8. Суттєво переглянути бюджет: врахувати реалістичний рівень надходжень, скоротити видатки на державний апарат, збільшити підтримку соціально вразливих верств (тих, хто не може допомогти собі сам), скасувати всі державні проєкти, що не ведуть до збільшення зайнятості.
9. В перспективі, при перших ознаках відновлення, — розпочати масштабне перезавантаження державних інституцій.
Що робити бізнесу?
Усвідомити, що найголовніше завдання бізнесу в умовах кризи — виживання. Бізнес, який закриється, не зможе вже ні платити зарплати, ні підтримувати благодійні проєкти, ні робити податковий внесок у бюджет держави. Ті підприємці, хто не має очевидних підстав для оптимізму, мусять припинити сподіватися на диво чи на державну допомогу і запровадити жорсткі плани виживання. Ті, хто має нормальні умови розвитку бізнесу, можуть скористатися нагодою, розглядаючи кризу як можливість.
А ще дуже важливо, щоб у цій кризовій ситуації бізнес мав голос. Провідні підприємницькі асоціації об’єднують підприємства більшого розміру, а малий і значна частина середнього бізнесу залишаються мовчазними спостерігачами. В умовах глибокої економічної кризи ця категорія, що має спільні, але особливі потреби й інтереси, мусить бути почута і владою, і суспільством.
Що робити громадянам?
Думати. Читати. Мріяти. Використати час для саморозвитку. Берегти себе і своїх близьких. Піклуватися про тих, хто не може подбати про себе. Не панікувати. Об’єднуватися (поки що онлайн) у мережі для реальних справ, як тільки умови дозволять це робити (між іншим, спільно з сусідами по ОСББ розробити план заходів на випадок посилення карантину чи спалаху захворювань у будинку). Берегти громадянські права і свободи, цінність яких відчувається дуже гостро в умовах, коли вони втрачаються.