Звісно, 16 із гаком тисяч поправок – це без крихти сумніву безглуздя й нісенітниця. Утім певна частина із них усе ж заслуговує на увагу, а окремі варто врахувати обов’язково.
Нагадаю, що ухвалення цього законопроекту є однією з умов для розблокування співпраці з Міжнародним валютним фондом. На разі Україна потребує коштів МВФ, адже не може залучати достатні обсяги фінансування на світових ринках через кризу.
Утім, я переконана, що остаточна редакція законопроекту повинна відповідати насамперед інтересам України. Саме тому діалог із Фондом необхідно продовжувати.
Насправді, законопроект у редакції першого читання не є досконалим. У нинішньому вигляді він значно посилює вплив НБУ на діяльність банків, фактично надає йому необмежені повноваження. Де гарантії, що майбутні керівники НБУ будуть кришталево порядними? Немає такої гарантії. Тому законопроект повинен мати запобіжники. Один з таких запобіжників містить моя правка.
Вона дозволить захистити банки від незаконних рішень НБУ. Я вважаю неправильним позбавляти власників банків усіх інструментів захисту своїх прав у випадку прийняття Нацбанком незаконних рішень. При цьому безумовно НБУ повинен мати вплив на недобросовісні банки.
Я впевнена, що МВФ готовий до конструктивного діалогу і в підсумку піде на зустріч, якщо зрозуміє доцільність ухвалення тих чи інших правок. Варто лише розпочати дискусію. Вважаю, що з МВФ цілком можливо досягти консенсусу.