Зовсім не хочеться йорнічати з приводу цього « рецепту « закінчення війни , бо інфантилізм влади дорого обходиться нашій армії і країні.
Серпень, коли вдалося домовитися про режим тиші, дійсно, був найспокійнішим за останні часи. Якби не загадкові загибелі наших військових від підривів на мінах, які офіційна статистика відносить до небойових втрат. Бо в голові влади війна закінчилася , заради красивої фрази на Софіївському корпоративі, що воіни більше не гинуть, можна закрити очі на порушення перемир’я і роботу ДРГ в тилу української армії, закладки і міни, на яких підриваються наші воіни. Очевидно, місяць умовної тиші « другая сторона” подарувала нам , виходячи зі своїх сценаріїв, аби по максимуму використати для посилення своїх позицій в Мінську, просування ідеї загальної амністії, можливості швидких виборів, вимог постійного статусу для окупованих територій і включення в ОРДЛО всього Донбасу . Україна вустами своїх переговорників набрала на себе ще більше зобов’язань, Кравчук навіть листа в ВР написав щодо перегляду рішень парламенту, які не подобаються Росії. РФ як країна- агресор взагалі зникла з риторики влади . І коли всі ці заяви Кравчука /Фокіна не зайшли, сценарії не спрацювали, РФ знову діє для нагнітання ситуації перевіреним способом- стріляє і вбиває. Зеленський- Кравчук- Фокін й досі бачать в очах Путіна мир?
Офіс президента, МЗС мають негайно вимагати скликання телефонної конференціі нормандського формату з однією вимогою - РФ несе повну відповідальність за своїх кишенькових пушиліних, РФ зірвала режим тиші, Москва має відповідати за це. Тиск на Росію треба посилювати. Путін маж піти геть з Донбасу.